Енн з Інглсайду

Маленька Берта Марiлла щодня все гарнiшала й гарнiшала й стала центром захоплення братикiв та сестричок.

– Я думав, дитина – це щось, що постiйно кричить, – промовив Джем, захоплено дозволяючи маленьким рученятам хапатися за його пальцi. – Менi так Бертi Шекспiр Дрю сказав.

– Я й не сумнiваюся, що дiти Дрю кричать увесь час, Джеме, любий, – сказала Сьюзан. – Кричать вiд одноi тiльки думки про те, що вони – Дрю, думаю. Але Берта Марiлла – це дитина Інглсайду, любий Джем.

– От якби ж я теж народився в Інглсайдi, Сьюзан, – замрiяно мовив Джем.

Вiн завжди про це шкодував, а Дi йому постiйно нагадувала.

– Хiба ж життя тут не нудне? – якось надто зверхньо спитала в Енн колишня однокласниця з Шарлоттауна.

Нудне! Енн майже засмiялася у вiчi своеi гостi. Інглсайд нудний! З таким солодким немовлям, яке щодня даруе новi дива… iз запланованими вiзитами Дiани та маленькоi Елiзабет, i Ребекки Дью… з панi Сем Еллiсон з Верхнього Глену на Гiлбертових руках, яка страждае вiд хвороби, що ранiше мали лише три людини на землi… з Волтером, який тiльки йде до школи… з Нан, яка випила флакон маминих парфумiв, що лежав на ii туалетному столику… вони думали, це ii вб’е, але гiрше iй не стало… з дивною чорною кiшкою, яка вивела десять кошенят пiд верандою… з Креветкою, яка валяеться в липучцi… з тiткою Мерi Марiею, яка пiдпалюе штори в кiмнатi в глупу нiч, проходячи зi свiчкою, i ставить весь дiм на вуха своiми криками.

Нудне життя!

А щодо тiтки Мерi Марii… вона далi була в Інглсайдi. Час вiд часу вона зверхньо казала: «Коли ви вiд мене втомитеся, просто дайте знати… Я звикла турбуватися про себе самотужки».

На це можна було вiдповiсти лише одним способом i, звичайно, Гiлберт так i вiдповiдав. Проте вiн уже не говорив так приязно, як спочатку. Навiть «родиннiсть» Гiлберта дала трiщину, вiн якось безпорадно усвiдомлював, що… «чоловiко- подiбна», як фиркала панна Корнелiя… тiтка Мерi Марiя потроху ставала проблемою в його сiмействi. Вiн якось спробував тонко натякнути, що будинки, у яких довго нiхто не живе, потерпають, з чим тiтка Мерi Марiя погодилася, м’яко зауваживши, що подумуе над тим, щоб продати дiм у Шарлоттаунi.

– Непогана iдея, – пiдтримав ii Гiлберт. – А я знаю дуже гарний маленький будиночок у мiсцi, який виставили на продаж… мiй друг iде до Калiфорнii… вiн дуже схожий на той, де живе панi Сара Ньюман, вiн Вам припав до душi…

– Але ж жити на самотi, – зiтхнула тiтка Мерi Марiя.

– А iй подобаеться, – з надiею в голосi зауважила Енн.