Енн з Лопотливих Тополь

Десь написано, що ‘‘ненависть – всього лиш любов, що помилилася шляхом’’. Я просто переконана, що за iхньою ненавистю ховалося справжне кохання… точнiсiнько як тодi, коли менi всi тi роки здавалося, наче я тебе не терплю, а я дiйсно кохала тебе… i, думаю, смерть вiдкрила iм очi на цю любов. Я щаслива, що усвiдомила свою любов ще за життя. А ще я усвiдомила, що й серед Принглiв е кiлька добрих людей – тих, що спочили в Бозi.

Минулого вечора, коли я серед ночi спустилася напитися води, то застала в коморi тiтоньку Кейт за процедурами з маслянкою.

Вона попросила не прохопитися перед тiтонькою Чаттi… та назве все витребеньками. Я пообiцяла мовчати.

Елiзабет i далi приходить по молоко, хоча ‘‘Прислуга’’ давно вже забула про свiй бронхiт. Дивно, що вони дозволяють iй приходити, адже панi Кемпбел принглiвського роду. Минулого суботнього вечора Елiзабет… здаеться, вона тодi була Бет… побiгла, спiваючи, вiд мене, а я виразно чула, як при входi ‘‘Прислуга’’ iй каже: ‘‘Ось-ось настане недiля, нема чого тобi виспiвувати’’.

Я певна: якби на те ii воля, то малiй заборонили б спiвати i в будь-який iнший день.

Того вечора Елiзабет мала нову сукенку винного кольору… вбирають вони ii гарно… вона задумано мовила: ‘‘Я вирiшила, що як одягну цю сукенку, то буду виглядати трiшки красивою, i пошкодувала, що мене не бачить тато’’. Звичайно, коли настане Завтра, вiн точно мене побачить… але менi часом здаеться, що Завтра приходить ой як повiльно. Шкода, що ми не можемо трiшечки пришвидшити час, панно Ширлi.

А тепер, найдорожчий, я мушу розiбратися з кiлькома задачками з геометрii. Задачi заступили те, що Ребекка називае моiми ‘‘лiтературними пробами’’. Страхiття, яке тепер терзае мене днями, – непосильна задача, що зненацька виринае на уроцi. А що б тодi заявили Прингли… що б вони тодi заявили!

Тим часом, оскiльки ти любиш мене та котяче царство, молися за нашого бiдолашного, убитого горем зневаженого кота. Нещодавно Ребеццi Дью в коморi попiд ногою пробiгла миша, i вiдтодi вона пашить обуренням: ‘‘Той Котисько тiльки iсть, спить, нiчого не робить i дозволяе мишам шастати по всiх усюдах! Це вже остання крапля’’.

Тож вона турить його туди-сюди, зганяе з улюбленоi подушки, а ще… Я знаю напевне, бо застала ii на гарячому… вона не надто церемониться, коли лагiдно допомагае ногою вийти на двiр».

VII

Якогось вечора в п’ятницю пiд кiнець м’якого сонячного грудневого дня Енн вибралася до Лоувейла на вечерю.