Енн з Острова

– Картина свiтського трiумфу, яку ти змальовуеш, зачаровуе, Фiл, але я змалюю картину, поряд з якою вона потьмянiе. Я iду додому на стару ферму, з будинком пiд зеленим дахом, який тепер трохи вигорiв, мiж яблуневих садiв з тепер голими деревами. Внизу тече струмок, а за ним – хвойний лiс, в якому грають на арфах дощ iз вiтром. Поряд е ставок, зараз сiрий i понурий. У домi буде двi старшi дами, одна висока й худа, iнша низенька й товстенька; i буде двое двiйнят, одна – зразковоi поведiнки, iнший, як каже панi Лiнд, «ходячий терор».

– Дуже нудна, – сказала Фiл, скорчивши гримасу.

– О, але я забула головне, – м’яко сказала Енн. – Там буде любов, Фiл – вiрна, нiжна любов, яку я менi не знайти бiльше нiде на свiтi – любов, яка чекае на мене. Вона робить мою картину шедевром, навiть якщо кольори й не дуже яскравi.

Фiл мовчки встала, кинула свою коробку цукерок, пiдiйшла до Енн й обняла ii.

– Енн, хотiла б я бути такою, як ти, – спокiйно сказала вона.

Дiана зустрiла Енн на станцii в Кармодi наступного вечора, i вони iхали разом пiд тихим, розшитим зорями небом. Зеленi Дахи мали святковий вигляд. У кожному вiкнi горiло свiтло, яке осявало темряву, наче полум’я – червонi язики витанцьовували на тлi Лiсу Привидiв. На подвiр’i палахкотiло багаття, довкола його метушилися двi постатi, одна з яких оглушливо закричала, коли iхнiй екiпаж виiхав з-за тополь.

– Девi видае його за iндiанський бойовий клич, – сказала Дiана. – Його навчив хлопець, який працюе в панi Гарiсон, i вiн тренувався, щоб тебе ним привiтати. Панi Лiнд каже, це виснажило ii нерви до краю. Вiн пiдкрадаеться ззаду, а тодi кричить. Вiн i багаття придумав для тебе розпалити. Два тижнi збирав хмиз i вмовляв Марiллу дозволити облити його керосином, щоб краще горiло. Судячи зi запаху, думаю, вона йому дозволила, хоча панi Лiнд до останнього казала, що Девi тiльки пiдпалить себе й iнших, якщо йому дозволити.

На цей момент Енн вже вилiзла з екiпажу, а Девi схопив ii за колiна, тодi як Дора взяла ii за руку.

– Правда першокласне вийшло багаття, Ен? Давай я тобi покажу, як його розгрiбати – дивися, якi iскри. Я його для тебе розпалив, Енн, бо я був дуже радий, що ти iдеш додому.

Вiдчинилися дверi кухнi, i на тлi свiтла всерединi з’явилася темна постать Марiлли.