Енн з Острова

Я обожнюю гарнi носи. У тебе чудесний нiс, Енн Ширлi. Нiс Алонсо майже схилив мене на його бiк. Але ж АЛОНСО! Нi, я не могла вирiшити. Якби ж з ними можна було так само як з капелюшками – поставити поряд, заплющити очi й ткнути голкою – було б легко.

– Як почувалися Алек й Алонсо, коли ти поiхала? – поцiкавилася Прiсцилла.

– О, вони ще надiються. Я сказала iм, що вони мусять зачекати, поки я не вирiшу. Вони готовi чекати. Вони обое мене боготворять, знаете. Тим часом я планую добре проводити час. У Редмондi, думаю, у мене буде повно залицяльникiв.

Якщо не буде, я буду дуже нещасна. Але не думаете, що першокурсники страшно скромнi? Я сьогоднi бачила одного непоганого. Вiн пiшов перед вами. Я чула, як його друг називав його Гiлберт. Його друг мав такi витрiшкуватi очi, вони аж ДО СЮДИ вилазили. Але ж ви ще не йдете? Не йдiть ще.

– Думаю, ми мусимо, – доволi прохолодно сказала Енн. – Вже стае пiзно, i я ще маю дещо зробити.

– Але ви обое прийдете до мене, правда ж? – спитала Фiлiпа, пiдводячись i обiймаючи обох за плечi.

– Можна я до вас теж завiтаю? Я хочу з вами дружити. Ми менi обое так сподобалися. Я вас не дуже вiдштовхнула своею фривольнiстю, правда?

– Не дуже, – засмiялася Енн у вiдповiдь на обiйми Фiл.

– Бо я й наполовину не така дурненька, якою здаюся. Ви просто приймаете Фiлiпу Гордон такою, якою ii створив Господь, зi всiма ii вадами, i вона, думаю, Вам сподобаеться. Правда цей цвинтар дуже симпатичний? Я б хотiла, щоб мене тут поховали. Ось могила, яку я ранiше не бачила – ой, дiвчата, дивiться, бачите – надпис каже, що це могила мiчмана, якого було вбито в битвi мiж Шенон i Чiзпiк.

Уявляете?

Енн зупинилася й подивилася на старий надгробок, ii пульс пришвидшився. Старий цвинтар з його сплетiнням дерев i довгими рядами тiней, зник iй з-перед очей. Натомiсть перед нею постав Кiнгспорт минулого столiття. З туману вийшов фрегат пiд англiйським прапором. За ним був ще один, а на ньому героiчна фiгура, загорнута у свiй власний зоряний стяг – доблесний Лоренс.

Час перегорнув сторiнки назад, i ось уже перед нею з трiумфом плив Шенон з Чiзпiком в ролi його трофею.

– Повертайся, Енн Ширлi, повертайся, – засмiялася Фiлiпа, смикаючи ii за руку. – Ти за сто рокiв вiд нас. Повертайся.

Енн зiтхнула й повернулася; ii очi м’яко блищали.

– Завжди любила цю стару iсторiю, – сказала вона, – i хоча Англiя тодi перемогла, думаю, вона менi так подобаеться через вiдважного командувача, який зазнав поразки.