Рілла з Інглсайду

Тут такий натовп з Глену зiбрався! Ну, я теж iду з дому через кiлька днiв.

Вiтерець спустошення, якого не змiг здiйняти навiть вiд’iзд Джема, зовсiм здув усю Рiллину рiшучiсть.

– Чому? В тебе ж iще мiсяць канiкул лишився!

– Так… але я не можу вiдпочивати в Чотирьох Вiтрах, насолоджуватися канiкулами, коли свiт потерпае в такому вогнi. Я вирушу до Торонто, знайду спосiб якось допомагати, попри ту кляту щиколотку. Я не дивлюся на Джема чи Джеррi… бо мене аж роз’iдають заздрощi. Ви, дiвчатка, молодцi…. не плачете… не стоiте з похмурими виразами обличчя.

– Ох, Кеннете… вiйна закiнчиться, ще й твоя черга не плийде.

Ось! Вона знову не вимовила всiх букв. Ще один неймовiрний момент зiпсуто. Ну, така вже ii доля. У будь-якому випадку, це не мае значення. Кеннет уже пiшов… вiн говорив з Етел Рiз, яка о сьомiй ранку одягнула ту саму сукенку, в якiй ходила на танцi, а тепер стояла i плакала.

Якого бiса плакала Етел? Нiхто з Рiзiв не одягнув вiйськовоi форми. Рiлла також хотiла плакати… але не плакатиме. Що там так меланхолiйно скиглила мамi ця страшна стара панi Дрю?

– Не знаю, як ви це витримуете, панi Блайт. Я б не змогла, якби iшов мiй бiдолашний хлопчик.

А мама… ох, на маму завжди можна було покластися! Сiрi очi на ii блiдому обличчi зблиснули.

– Могло бути гiрше, панi Дрю. Якби менi довелося змусити його пiти.

Рiлла зрозумiла те, що так i не дiйшло до панi Дрю.

Рiлла стояла на самотi, слухаючи безладнi уривки розмов людей, що проходили повз неi.

– Я сказала Марку зачекати, подивитися, чи вони покличуть другу хвилю добровольцiв. Якщо так, я дозволю йому пiти… та вони й не покличуть, – мовила панi Палмер Бурр.

– Думаю, я б свого змусила вельветовим поясом, – вiдповiла Бессi Клов.

– Я боюся дивитися в обличчя свого чоловiка… Боюся побачити в його очах бажання пiти, – мовила наречена з iншого берега гаванi.

– Я добряче налякана, – примхливо промовила панi Джiм Говард. – Я боюся, що Джим пiде в добровольцi… але й не менше боюся, що не пiде.

– До Рiздва вiйна закiнчиться, – сказав Джо Вiкерс.

– Нехай европейськi нацii воюють одна з одною, – мовив Абнер Рiз.

– Коли вiн був ще хлопчиком, я бив його безлiч разiв, – вигукнув Норман Дуглас, здавалося, звертаючись до когось з високих вiйськових чинiв Шарлоттауна.