Рілла з Інглсайду

Ставало все гiрше й гiрше!

– Ти так швидко простудишся, – зауважила Мерi. – Ти мала б знати, сидячи на цих скелях у такий вiтер. Твоя мама бiльше тебе так легко не вiдпустить, кажу тобi. Вечiрка – то було неймовiрно! Левiсони знають, як усе органiзувати, я iм так i сказала, хоча Гейзела Левiсона я не вибирала. Ох, вона аж спохмурнiла, коли побачила, як ти танцюеш з Кеном Фордом. Як i та маленька зухвала дiвчина Етел Рiз. А вiн ще той кавалер!

– Не думаю, що вiн кавалер, – сказала вона настiльки зухвало, наскiльки дозволили вiдчайдушнi шморгання.

– Ти дiзнаешся про чоловiкiв бiльше, коли доростеш до мого вiку, – по-дорослому зауважила Мерi. – Зарубай собi на носi, не треба йняти вiри всьому, що вони тобi говорять. І не дозволяй Кену Форду думати, що йому достатньо кинути хусточку, аби тримати тебе на повiдку. Бiльше гордостi, дитинко.

Цi погрози та повчання Мерi Венс несила було терпiти! Нестерпно було йти кам’янистою дорогою босими ногами й вкритими пухирями п’ятками! Несила було плакати, не маючи при собi носовоi хусточки, але й слiз вона стримати не змогла.

– Я не думаю… – шморг, – про Кеннета… – шморг, – Форда… – ще двiчi шморгаючи, – зовсiм, – розплакалася вимучена Рiлла.

– Ну, не розкисай, дитинко. У твоiх iнтересах враховувати поради старших. Я бачила, як ти пiшла з Кеном до пiщаного пляжу й довго там з ним пробула. Якби твоя мама дiзналася, iй би не сподобалося.

– Я розкажу про це мамi… i паннi Олiвер… i Волтеру, – мiж шморганням видихнула Рiлла.

– Ох, я не буду з тобою сперечатися, – раптом стихла Мерi. – Я тiльки скажу, що тобi спочатку потрiбно пiдрости, а потiм таким займатися.

Рiлла уже й не намагалася приховати своi сльози. Усе зiпсували… навiть ту красиву, мрiйливу, романтичну освiтлену мiсячним сяйвом годину, iз Кеннетом на пiску сплюндрували й знецiнили.

– Ну, що не так? – спантеличено вигукнула Мерi. – Чого ти плачеш?

– Ноги болять, – схлипнула Рiлла, збираючи докупки залишки своеi гордостi.

Визнати, що вона плаче через ногу – не надто велике приниження, якщо хтось розважаеться за ii рахунок, твоi друзi про тебе забули, а iншi намагаються тебе повчати.

– Хто б сумнiвався, – приязно промовила Мерi. – Не зважай.