Рілла з Інглсайду

Тому я, певне, польова лiлея[3 - Цитата з Євангелiя вiд Матвiя: «І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польовi лiлеi, як зростають вони, не працюють, анi не прядуть» (переклад І. Огiенка) – прим. пер.], – завершила Рiлла, знову смiючись.

– Ти надто молода, щоб запускати навчання взагалi, Рiлло.

– Ох, наступноi зими мама запише мене на курс читання. Вiдполiруе свiй ступiнь бакалавра. Я люблю читати, на щастя. Не дивiться на мене з таким сумом i несхваленням, люба. Я не можу бути розсудливою i серйозною… Усе для мене таке рожеве й веселкове.

Наступного мiсяця менi виповниться п’ятнадцять… наступного року шiстнадцять… а через рiк сiмнадцять. Невже може бути щось чарiвнiше?

– Постукай по дереву, – напiвжартома, напiвсерйозно сказала Гертруда Олiвер. – Постукай, Рiлло-ма-Рiлло.

ІІІ. Мiсячна радiсть

Рiлла все ще мружила очi, лягаючи спати, тож здавалося, нiби вона усмiхаеться увi снi. Вона ще позiхала, потягувалася й посмiхалася Гертрудi Олiвер, яка прибула напередоднi ввечерi з Лоубрiджа, i, схоже, мала намiр залишитися на танцi в маяку Чотирьох Вiтрiв наступного вечора.

– Ось i новий день стукае у вiкно. Цiкаво, що ж вiн нам принесе.

Панна Олiвер ледь здригнулася. Вона нiколи не зустрiчала день з таким ентузiазмом, як Рiлла. Вона прожила достатньо, аби зрозумiти, що день може принести щось жахливе.

– Думаю, найкраще те, що днi не можна передбачити, – продовжила Рiлла. – Весело прокидатися в такий золотавий погожий ранок i думати, який сюрприз день вкладе вiн тобi до рук.

Щоранку, перш нiж встати, я видiляю десять хвилин й уявляю собi день, безлiч прекрасних речей, якi можуть статися зi мною до вечора.

– Думаю, сьогоднi станеться щось дуже непередбачуване, – мовила Гертруда. – Сподiваюся, у новинах повiдомлять, що вiйнi мiж Нiмеччиною й Францiею вдалося запобiгти.

– О так, – розпливчасто вiдповiла Рiлла. – Це було б жахливо, думаю. Але на нас не надто вплине, так? Думаю, вiйна буде захопливою. Кажуть, англо-бурська вiйна була захопливою, але я, звiсно, нiчого не пам’ятаю з тих часiв.

Панно Олiвер, що менi одягти сьогоднi ввечерi, бiлу сукню чи нову зелену? Зелена, звичайно ж, надто красива, але я боюся ii одягати на пляжнi танцi, щоб з нею чогось не сталося. І зробите менi якусь особливу зачiску? Нiхто з дiвчат Глена ще такоi зачiски не мав, то буде справжня сенсацiя!

– І як ти вмовиш маму вiдпустити тебе на танцi?

– Ох, Волтер ii вмовив. Вiн знав, якщо я не пiду – це розiб’е менi серце.