Фауст

Так сю нiч…

Ф а у с т

Що тобi до того?

М е ф i с т о ф е л ь

І я ж утiху маю з цього.

БІЛЯ КОЛОДЯЗЯ[78 - Написано до 1775 р.]

Г р е т х е н   i   Л i з х е н   iз глеками.

Л i з х е н

Про Бербельхен ти чула щось?

Г р е т х е н

Нi, рiдко я ходжу мiж люди.

Л i з х е н

Сьогоднi чула я од Труди,

Що iй до скруту вже прийшлось,

Отiй гордячцi!

Г р е т х е н

Як?

Л i з х е н

Вже щось в нiй е!

Тепер на двох i iсть, i п'е.

Г р е т х е н

Ах!

Л i з х е н

От тобi й дожартувалась.

На шию парубку чiплялась!

З ним вона й на гулi,

З ним i на танцюлi,

Хотiла скрiзь перед вести;

Пирiжком, вином ii вгости;

Пишалась з своеi красоти,

Стиду i сорому не мала,

Дарунки вiд нього приймала.

А вiн лестив ii, пестив,

Аж поки без вiнка пустив.

Г р е т х е н

Сердешная!

Л i з х е н

Жалю по киселю!

Ми все, було, при кужелю,

Мати не випустить вночi, —

Вона ж воркуе, стоючи

В садку з ласкавчиком своiм —

І нiчка не змигнеться iм.

Тепер iди на покриття,

На привселюдне каяття[79 - Тепер iди на покриття, / На привселюдне каяття. – Покриток водили в церкву i ставили на видному мiсцi в рядюжанiй сорочцi. Гете добився заборони цього звичаю у Ваймарському герцогствi 1786 р.].

Г р е т х е н

Вiн, певне, жениться на нiй.

Л i з х е н

Нема дурних! Та вiн же зух —

Ще знайде сто таких красух;

Уже вiдкинувсь.

Г р е т х е н

Одурив!

Л i з х е н

А хоч би славу i покрив,

То хлопцi зiрвуть з неi вiнця.

А ми iй – сiчки пiд ворiтця[80 - …То хлопцi зiрвуть з неi вiнця. / А ми iй – сiчки пiд ворiтця. – В старiй Росii та в Украiнi дiвчатам, що «не доносили вiнка» до шлюбу, ворота вимазували дьогтем.].

(Пiшла).

Г р е т х е н

(сама, вертаючись додому)

Як смiло я колись судила,

Як дiвчина яка зблудила!

Як я словами грiх дiймала,

Що й слiв на те було замало!

Як я його, було, чорню

І бiдну покритку виню.

Яка була в менi пиха!

І ось – сама не без грiха.

Та все, що в грiх мене ввело,

Ох боже, любе й миле було!

БІЛЯ МІСЬКОГО МУРУ[81 - Написано до 1775 р.]

У нiшi муру статуя Mater dolorosa[82 - Mater dolorosa – скорбна мати (лат.) – зображення «богородицi» Марii бiля хреста з простромленими мечами грудьми.], перед нею глечики з квiтами. Г р е т х е н стромляе свiжi квiтки в глечики.