Фауст

scholasticus vagans) – характерна для середнiх вiкiв фiгура напiвученого-напiвшарлатана, що ходив вiд мiста до мiста, пропонуючи всiм бажаючим послуги лiкаря та ворожбита.]! Оце так насмiшив!

М е ф i с т о ф е л ь

Вiтаю вас, великовчений муже!

Од ваших чарiв впрiв я дуже.

Ф а у с т

Як звешся ти?

М е ф i с т о ф е л ь

Як дивно запит цей

Вiд того чуть, хто зневажае слово

Й, не звикши мислить поверхово,

Зглибляе дiйсну суть речей.

Ф а у с т

Таких, як ти, вiдома суть —

Аж свiтиться крiзь покрив назви;

Пiзнаетесь усюди враз ви,

Коли «лихими» вас «спокусниками» звуть.

Ну, добре, хто ж ти е?

М е ф i с т о ф е л ь

Я – тоi сили часть,

Що робить лиш добро, бажаючи лиш злого.

Ф а у с т

Це загадка! Розгадку ж хто подасть?

М е ф i с т о ф е л ь

Я – заперечення усього!

Бо всяка рiч, що постае,

Кiнець кiнцем нiчим стае,

І жодна рiч буття не гiдна.

А все, що ви звете грiхом,

Чи згубою, чи просто злом, —

Ото моя стихiя рiдна.

Ф а у с т

Ти кажеш, що ти – часть, а сам з'явивсь цiлком.

М е ф i с т о ф е л ь

Менi чужа зарозумiлiсть.

Це ж тiльки ви з своiм дурним свiтком

Себе вважаете за цiлiсть.

Я ж – часть од частi лиш, що перше всiм була,

Частинка тоi тьми, що свiтло привела,

Те свiтло гордее, що хочеться йому

З одвiчних володiнь прогнати матiр-тьму.

Та це йому не вдасться – шкода сил,

Воно навiк приковане до тiл:

Од тiл тече, в тiлах лише прекрасне,

Тiлами лиш спиняеться в ходi,

А пропадуть [у виданнi Фолiо 2003 р.

Й воно разом з тiлами згасне.

Ф а у с т

А, ось до чого ти згодивсь!

Велике знищить – неспромога,

Так ти з маленьким заходивсь.

М е ф i с т о ф е л ь

Та й тут непевна перемога!

Цей свiт, оце нiкчемне Щось,

Проти Нiщо мов затялось;

На всякi способи я брався,

А все удачi не дiждався:

Проти пожеж, потопiв, бур

Земля стоiть собi, як мур!

Людське й звiрине кодло теж набридло:

Як можна так поводитися пiдло?

Вже я iх бив, губив – i знов,

Дивись, шумуе свiжа кров.

І скрiзь таке, хоч бийся в груди —

В землi, в водi, в повiтрi, – всюди

Мiльйони родяться життiв,

В теплi i в холодi, в сирому i в сухому…

Остався б я, напевне, нi при чому,

Коли б огонь служить не захотiв.