Розмисли. Наодинці з собою

 Вiд Олександра-граматика я навчився утримуватись дорiкати та образливо зауважувати тим, хто дозволяв вживати варваризми, перекручення i неблагозвучнiсть мови, натомiсть пропонував iм належнi вислови у формi вiдповiдi, пiдтвердження або спiльного розгляду самого змiсту, а не мовного звороту або за допомогою iншого доречного способу нагадування.

11. Вiд Фронтона – розумiння, що тиранiя тягне за собою наклеп, спритнiсть, лицемiрство а також, що взагалi люди, що iх у нас сприймають за аристократiв, вiдзначаються безсердечнiстю та е душевно черствi.

12. Вiд платонiка Олександра я навчився уникати частих, не викликаних обставинами, посилань у листах i розмовах на свою зайнятiсть i не уникати вiд обов’язкiв щодо близьких пiд приводом «невiдкладних» справ.

13. Вiд Катула – уважнiсть до скарг друзiв – навiть таких, що е безпiдставними i безглуздими – прагнення залагодити всi конфлiкти, щиросерда повага до своiх вчителiв, бажання вiддати iм належну похвалу (як це робили, судячи зi спогадiв, Домiцiй та Афiнодот) а також – справжня любов до дiтей.

14. Вiд брата мого Севера – любов до близьких, любов до iстини i справедливостi. Отриманi завдяки йому знання про Тразея, Гельвiдiя, Катона, Дiона, Брута i уявлення про державу з рiвними для всiх законами, влаштовану на засадах рiвноправностi i загальноi рiвностi; про владу, яка ставить понад усе свободу громадян. Йому ж я зобов'язаний незмiнною повагою до фiлософii; благодiйнiстю, постiйнiстю в щедростi, надiями на краще i вiрою в дружнi почуття.

15. Вiд Максима – самовладання, непоступливiсть до чужих впливiв, бадьорiсть у важких обставинах, в тому числi i хворобах; врiвноважений характер, ввiчливiсть i почуття власноi гiдностi, стараннiсть у своечасному виконаннi чергових справ. Що б не говорив Максим, всi вiрили в його щирiсть, що б не робив – в його добрi намiри. У нього я навчився нiчому не дивуватися, нiчим не вражатися, нi в чому не поспiшати i не зволiкати, не губитися, не поринати у смуток, не тринькати марнi похвали, що вони викликають пiзнiше гнiв i пiдозрiлiсть, а бути поблажливим, виявляти благодiяння, цураючись брехнi, маючи на увазi непоправнiсть скоеного, а не запiзнiлi виправлення.

Вiн умiв жартувати, дотримуючись благопристойностi, не виявляючи презирливоi зарозумiлостi, але нiхто не вважав себе вищим за нього.

16.