Чарівник країни Оз. Ілюстроване видання

Врештi-решт вона втратила лiк часу, тому забралася в свое лiжко i заснула.

Зустрiч iз Жувачами

Дiвчинка прокинулась раптово, сiла на лiжко. Будиночок бiльше не витав у повiтрi, а приземлився та стояв на мiсцi. У вiкно проникало яскраве сонячне свiтло. Доротi одразу кинулася до дверей i виглянула назовнi.

Там було так красиво! Яскраво зеленiла трава, на деревах дозрiвали соковитi плоди, навколо розкинулись чарiвнi квiти. Пурхали дивовижнi птахи неймовiрноi вроди, дзюрчав та миготiв на сонцi струмок.

Доротi помiтила, що до будиночка наближаеться дивакувате товариство: трое чоловiкiв i одна жiнка. Вони були майже одного з нею зросту, але виглядали зовсiм старенькими. А одягненi як чудернацько! На головi у них були високi загостренi капелюхи, на полях яких бринiли дзвiночки. Чоловiки були зодягненi в сине, а жiнка – у бiлоснiжне плаття, що виблискувало немов коштовне камiння. Доротi вирiшила, що чоловiки напевно вiку дядечка Генрi: у них он якi бороди! Натомiсть маленька жiночка здавалася набагато старшою.

Побачивши Доротi, чоловiки зупинилися i почали перешiптуватись, все не наважуючись наблизитися. Одна лиш старенька пiдiйшла до неi, та низько вклонившись, привiтно заговорила:

– Ласкаво просимо в Краiну Жувачiв, о найблагороднiша чарiвнице! Жувачi висловлюють тобi найщирiшу подяку за те, що ти вбила Лиху Чаклунку Сходу i звiльнила iх вiд рабства.

Тодi старенька вказала на рiг будинку. Доротi поглянула у той бiк i злякано скрикнула. З-пiд ii домiвки виглядали двi ноги в срiбних гостроносих черевичках.

– Я – Добра Чаклунка Пiвночi, подруга Жувачiв, – проводжувати жiнка. На Пiвднi також живе ще одна Добра Чаклунка. Однак на Заходi та Сходi оселилися злi чарiвницi. Ось одну з них ти i вбила, але залишилася друга – остання Лиха Чаклунка Краiни Оз.

Тут Жувачi, якi до цього все вiдмовчувались, голосно закричали, показуючи на кут будинку, яким придавило Лиху Чаклунку. Ноги чарiвницi раптом щезли, i едине, що вiд неi залишилось – пара срiбних черевичок: сама ж вона просто випарувалася на сонцi.

Тож Добра Чаклунка взяла черевички i вручила iх Доротi.

– Чаклунка Сходу надзвичайно пишалася своiми черевичками, – сказав один з Жувачiв. – Кажуть, у них прихована чарiвна сила, але ми, на жаль, не знаемо, яка саме.

Та найбiльше на свiтi Доротi хотiла повернутися додому, тому вона запитала Жувачiв, чи зможуть вони допомогти iй вiдшукати дорогу назад, в Канзас.

Конец ознакомительного фрагмента.