На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Я (Романтика)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Я (Романтика)

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
🔍 Загляните за кулисы "Я (Романтика)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Я (Романтика)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Микола Хвильовий) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Видання містить твори з другої збірки прози М. Хвильового (1893–1933) «Осінь». Його персонажі долають тяжкий шлях вибору, стикаються з тією межею, яку ніколи не можна переступати. У душі головного героя новели «Я (Романтика)» відбувається боротьба між добром і злом, гуманізмом і фанатизмом. Він – «чекіст, але і людина», «м’ятежний син», який після найганебнішого злочину проти найдорожчої людини – матері, знищує залишки людяності в собі та морально гине. У повісті «Санаторійна зона» зображено пореволюційне суспільство. Нещодавні будівничі нового життя стають «зайвими людьми», вони відчувають власну несумісність із добою, прірву між ідеалами й дійсністю та лікуються від найрізноманітніших душевних хвороб. Зло, заподіяне головним персонажем повісті задля високої ідеї, знищило його власні життєві сили та врешті призвело до самогубства. Комуністичні ідеали героїв цієї збірки зруйновані, долі вчорашніх романтиків революції понівечені.
📚 Читайте "Я (Романтика)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Я (Романтика)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– От тобi фiкцiя платонiчного кохання й абсолютна iстина! – сказала вона. – Це нетрi женськоi душi… Але це, звичайно, не все…
– Да, це не все! – кинув машинально анарх i пiшов до дверей.
– Куди ж ти? – спитала Майя й розгублено подивилася на нього.
– У мене голова болить! Я пiду на повiтря!
Майя вмить догнала анарха й обхопила руками його шию.
– Савонаролечко! – сказала вона, i в ii голосi затремтiла непевна нотка. – Скажи по правдi: ти чув, що я зараз говорила, чи нi?
Коли б вiн знав, що своею вiдповiддю так сильно образить Майю, вiд нього б, звичайно, вона не дочекалась прямого одвiту.
– По правдi, Майо, я нiчого не чув!
– Не чув? – мало не скрикнула вона, i на очах iй показались сльозинки злости.
– Ну, да, не чув!..
– Ну, я гадала, що ти не такий мугир i не така… сволоч! – сказала вона й хутко пiшла з палати.
Анарх прийняв цю виходку, як чергову сцену, на якi така щедра була Майя.
Темнiло. Сонце давно вже скотилось у провалля, що з боку Гралтайських Меж, а тому й хмари набрали темнiшого кольору й ще похмурiш стояли мовчазнi над рiкою. Над санаторiем розтаборилась та гнiтюча тиша, яка бувала там лише за цих годин: хорi не сходились, а медичний персонал вiдпочивав. Тiльки з рiки доносились таемнi шамотiння й ховались у похмурих комишах.
Зрiдка пахло тим тривожним запахом осоки, що нагадуе якiсь смутнi далi, який бувае тiльки вночi.
Анарх пiзнав, як йому хутко б’еться серце, нiби вiн iшов на якесь надзвичайне «дiло».
Нарештi, звернувши на дорiжку, вiн подивився на той стiлець, на якому бачив Карно. І тодi ж здригнув: Карно там не було. Вiн озирнувся навкруги себе – …стояв порожнiй сад, i над ним проходили темносiрi хмари.
Ну да, нiкого не було, i саме це й затривожило анарха.










