Я (Романтика)

Тiльки зрiдка з десятин мiськоi в’язницi долiтав волохатий гомiн: то кричав глухим напруженим криком тюремний наглядач.

Нарештi з дикого малинника вискочила Майя. Слiдом за нею – своею звичайною млявою ходою величезний, волохатий анарх. Скоро лежали на своiх койках i перекидались фразами. Скоро заговорила й Унiкум: вона нiколи в таких випадках не мовчала. Унiкум мае для цього спецiальну тираду, що в нiй згадуеться Савонаролю, фльорентiйцiв, аскетизм, жах, ридання й т. д., i все це – недвозначний натяк на анарха.

Хтось позiхнув. Очевидно, тирада не тiльки на того, кому ii було призначено, але й на решту публiки вже не впливала. Проте незабаром i сама Унiкум змовкла: мабуть, i iй було нудно. І справдi: промову ii зовсiм не розраховано на анархову запальнiсть. Вона добре розумiе, як важко розторсати цього ведмедя. Сказала – i все!

Тiльки за пiвгодини миршавий дiдок (лежав тут недалеко), прокидаючись, згадав:

– Хе… Хе… Тавонароля!

Цим би, очевидно, i злiквiдовано було вiдголоски на тираду Унiкум, коли б не Хлоня.

– А що то значить «тавонароля»? – спитав вiн дiдка, нервово одкинувши голову.

– Тентiменталiтм – от що! – кинув дiдок i захiхiкав.

Цього було досить. Така вiдповiдь зiрвала Хлоню, бо вiн вважав, що наша епоха – доба сентименталiзму, i тому вiн не допустить, щоб хто-небудь глузував iз неi. Проте такi нелогiчнi висновки з’ясовувались просто. Хлоня писав по закутках патетичнi новелi, якi потай читав анарховi. Взагалi Хлоню вважали за «оригiнального пацанка»: то вiн метушився по зонi й щось викрикував, то бачили його з похиленою головою в якiйсь надзвичайнiй меланхолii.

Жив вiн тут декiлька мiсяцiв i за цей час чотири рази бiгав до рiки топитися.

Хлоня зiрвався з мiсця i, пiдбiгши до дiдка, закричав iстерично.

– Ну да! Ну да! Сентименталiзм!.. Але ти розумiеш, що це! Чуеш, чортова тютя?

Всi обурились. Це ж неможливо! Який-небудь молокосос – i так поводиться з дорослими. Сестра мусить обов’язково доложити ординаторовi.

Хiба анарх маленький? Та вiн же дiдка може одним пальцем убити! Хiба вiн не постоiть за себе, коли вiн всерйоз приймае цю кличку. І що тут особливого? Невже Савонароля – таке погане iм’я?.. Нарештi, чого ж анарх мовчить?.. От ще байдужий ведмiдь!

А з Хлонею треба покiнчити. Бо ж i справдi нiхто нiчого не знае про справжнiй душевний стан цього хлопця. Можливо, вiн просто рисуеться… А, коли вiн iстерик, треба лiкуватися, для цього есть спецiяльнi лiкарнi.