Процес. Америка

i пильно подививсь на екзекутора, той був засмаглий, мов моряк, i мав грубе чисте обличчя. – Невже нема жодноi змоги не давати iм рiзок? – запитав К.

– Нема, – смiючись, похитав головою екзекутор. – Роздягайтеся! – звелiв вiн вартовим, а потiм знову заговорив до К.: – Не треба вiрити тому всьому, що вони кажуть, зi страху перед рiзками iм уже трохи скаламутився розум. Те, що оцей, наприклад, – вiн показав на Вiлема, – намолов про свое життя, – смiх, та й годi. Подивiться, який вiн гладкий, – першi удари рiзкою взагалi йому тiльки сало полоскочуть.

А знаете, чому вiн такий гладкий? Бо взяв собi звичай поiдати снiданок усiх заарештованих. Хiба вiн не з’iв вашого снiданку? Тож я казав вам. Але чоловiк iз таким черевом нiзащо й нiколи не стане екзекутором, про це й мови нема.

– А е й череватi екзекутори, – зауважив Вiлем, розстiбаючи пасок.

– Нема, – заперечив екзекутор i впоперек шмагонув його рiзкою по шиi, тож бiдолаха аж присiв, – i пам’ятай: тобi треба не пiдслухати, а роздягатись.

– Я дам тобi добру винагороду, якщо ти вiдпустиш iх, – запропонував К. i витяг, уже не дивлячись на екзекутора, – такi оборудки обом сторонам найкраще проводити з опущеними очима, – гаманця.

– Щоб ти потiм виказав ще й мене, – вiдмовився екзекутор, – i я теж покуштую рiзок. Нi-нi!

– Та май розум, – переконував його К., – якби я хотiв, щоб iх покарали, я б тепер не давав за них викуп. Я можу просто зачинити дверi, бiльше нiчого не бачити й не чути i спокiйнiсiнько пiти собi додому.

Але ж я цього не роблю, радше я щиро намагаюся визволити iх; якби я здогадувавсь, що iх каратимуть або лише можуть покарати, то нiколи б не назвав iхнiх прiзвищ. Я, власне, навiть не вважаю, що вони виннi, винна вся ваша органiзацiя, виннi високi судовики.

– Щира правда! – вигукнув вартовий i одразу дiстав рiзкою по вже оголенiй спинi.

– Якби над твоею рiзкою тут був iще якийсь вищий суддя, – казав далi К., пригинаючи рiзку, що знову мала знятись у повiтря, – я б i справдi не заважав тобi iх бити, навпаки, ще б дав грошi, щоб ти покрiпився задля доброi справи.

– Твоi слова начебто скидаються на правду, – промовив екзекутор, – але мене хабарами не купиш. Мене приставили бити рiзками, тож я й б’ю.

Вартовий Франц, що досi майже не озивався, напевне, сподiваючись успiху вiд намагань К. урятувати iх, пiдiйшов тепер, у самих штанях, до дверей, повиснув, ставши навколiшки, в К.