Вальдшнепи

Але коли вона фамiльярно заговорила про Ганну, йому неприемно стиснуло серце: вiн несподiвано образився за дружину. Мовляв, чому це Аглая не дае iй спокою? За кiлька хвилин перед тим вiн не мiг навiть припустити, що в нiм прокинеться таке почуття. Але зараз воно навiть затривожило його. Звичайно, вiн уже не любить, вiн сьогоднi навiть не навидить Ганну. Але з нею зв’язанi такi гарнi хвилини, що вiн не може не поважати ii якоюсь своерiдною повагою. У всякому разi, вiн рiшуче одмовляеться згадувати сьогоднi ii iм’я в присутностi Аглаi, так принаймнi диктують йому норми елементарноi етики.

– Може, Ганни ми не будемо чiпати? – спитав Карамазов. – Невже тобi не обридло говорити про неi?

– Чому це? – дитинячими очима подивилась на нього Аглая. – На мiй погляд, вона все-таки цiкава женщина.

– Я гадаю, що iй зовсiм не мiсце в нашiй розмовi.

– В нашiй розмовi? От тобi й маеш! Чому це в нашiй розмовi?..

Аглая зрушила праве плече й сказала:

– Ти переконаний в цьому?.

Вона змовкла, мовчав i Карамазов. Розмова перервалась на дуже невдалому мiсцi, i тому утворилось таке вражiння, нiби хтось когось i якось образив. Дмитрiю прийшла мисль, що Аглая зрозумiла причину його небажання говорити про Ганну, i йому стало нiяково. Чому й справдi не поiнтимничати?

– Ти дуже хочеш знати, як я ставлюсь до Ганни? – спитав вiн.

Аглая бистрим рухом розправила на колiнах свое рожеве плаття, подивилась кудись убiк, помовчала трохи й раптом сказала тихим, але рiшучим i впертим голосом:

– Я це дуже хочу знати.

– Ну, так от: iз дружиною я вже давно в натягнутих вiдносинах. Приблизно рокiв три.

– Як розумiти тебе: ти вже розлюбив ii, чи щось iнше треба мати на увазi?

– Бачиш, – сказав Карамазов, – менi важко з’ясувати це. Сказати, що я ii розлюбив, – не можна. Але й сказати, що я ii люблю, теж не можна.

Аглая пiдвелася зi стiльця, пiшла до канапи й запалила папiроску.

– Ти хочеш сказати, – промовила вона, – що ти ii нiколи не любив?

– Цього я не хочу говорити, бо це зовсiм не так; я ii сильно любив.

Вiн замовк i усмiхнувся: йому й самому смiшно стало, як важко вияснити цю родинну iсторiю.

– Ну що ж далi? – засмiялась Аглая. – Як же далi, мiй глупенький хлопчику?

Карамазова раптом знервувала ii фамiльярнiсть, i вiн рiзко сказав: – Далi я одмовляюсь говорити.