Вальдшнепи

Вона так уважно подивилась на свого кавалера, нiби хотiла загiпнотизувати його.

– Це теж справедливо, – сказав Карамазов. – Але з Вовчиком я все-таки не можу не дружити.

– Шкода! – кинула Аглая i взяла резонерський тон. – Треба бути послiдовним навiть у дрiбницях. Здаеться, Толстой говорив колись, що найважче полюбити ближнiх. Я думаю, що багато важче iх таки зненавидiти справжньою ненавистю. Тiльки тут можна показати не абияку волю i, коли хочеш, вiдвагу… Ти iх, здаеться, високо ставиш?

– Ти гадаеш, що менi бракуе волi i я не можу бути вiдважним?

Дмитрiй сказав це якимось непевним голосом, наче вiн i сам не довiряв собi.

– Ти маеш волю i ти вiдважний! – упевнено й навiть з деяким захопленням зазначила Аглая. – Саме за це ти так скоро й подобався менi… Подобався, звичайно, як людина.

Розмова перервалась. Вона вже дивилась у землю й ховала вiд нього своi очi. Вiн мовчав тому, що в нiм у цей момент зажеврiла внутрiшня боротьба: з одного боку, йому пiдлестило ii захоплення ним, як вiдважною й вольовою людиною, з другого – вiн не зовсiм вiрив iй (вiдкiля вона знае, що вiн саме така людина? Чи не з кiлькох розмов iз ним?).

– А ти, знаеш, цiлком правильно пiдмiтила: я говорю про ближнiх. Менi це твердження дуже подобаеться. Здаеться, мiй однофамiлець – Альоша Карамазов – ставив якось там наголос на любов до дальнiх. А я от теж думаю, що цей наголос треба перенести на ненависть до ближнiх.

– І ти гадаеш, що найбiльша загадка саме тут ховаеться?

– Тiльки тут i бiльш нiде! – з деяким хвилюванням сказав Карамазов. – От хоч убий мене! – а не можу iх зненавидiти справжньою ненавистю. У кожного з ближнiх – навiть найбiльших моiх ворогiв – бувае така, знаеш, людська усмiшка й таке, знаеш, миле й гарне обличчя, наче на тебе прекрасна Богоматiр дивиться. Я кажу й пiдкреслюю у кожного, бо навiть у суворих i злих з природи людей я бачу цю усмiшку й це обличчя.

– Може, ти перебiльшуеш? Невже таки в кожного?

– Клянусь тобi! Богоматiр всюди й на кожному кроцi. Це якийсь жах, i iнодi навiть руки падають у знемозi. Не можна зустрiчатися з людьми. Щоб творити якесь дiло й боротись, треба надягати машкару Мiзантропа i в нiй ховати, перш за все, очi… Очi, знаеш, найлютiший ворог усякого прогресу, бо очима бачиш Богоматiр i саме в очах ховаеться Богоматiр.

Карамазов зупинився й почав нервово кусати собi губи.