Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання

Чому? Занадто багато часу пройшло, вiдколи я iздив до Вiдня? Або я перестарався, прославляючи свое щастя? Молока, масла й салату менi вже мало i потрiбна iнша iжа – твоя присутнiсть? Цiлком можливо, що причини тут зовсiм iншi, але днi моi нелегкi. До того ж ось уже три днi я позбавлений такого щастя, як порожня квартира, я живу у своiх (тому й телеграму вiдразу отримав). Можливо, на мене так спасенно впливае аж нiяк не пустельнiсть квартири – або не тiльки вона, – а сама можливiсть мати у своему розпорядженнi два помешкання: одне для життя вдень, а iнше, на вiддалi, для вечорiв i ночей.

Тобi це зрозумiло? Менi – нi, але це так.

Так, щодо шафи. Схоже, що вона буде причиною нашоi першоi й останньоi сварки. Я скажу: «Ми ii викинемо». Ти скажеш: «Нi, залишимо». Я: «Або вiн, або я. Вибирай». Ти: «Зараз. Шафа, Кафка[88 - В оригiналi рима – Frank und Schrank (шафа).] – тут е спiвзвуччя. Обираю шафу». – «Гаразд», – скажу я i поволi пiду вниз сходами. – «Якими?» – І якщо не знайду вiдразу Дунайський канал, житиму й далi.

А в iншому я дуже навiть за цю шафу, тiльки ту сукню не одягай. Адже зовсiм ii зносиш, а що я тодi робитиму?

Дивно, могила. Адже я шукав саме (vlastn?) на тому мiсцi, але лише несмiливо, зате дуже впевнено робив чимраз бiльшi i врештi-решт величезнi кола, а в результатi зупинив вибiр геть на iншiй каплицi.

Отже, ти iдеш i вiзи у тебе теж немае. І впевненiсть, що при потребi ти вiдразу приiдеш, таким чином втрачена. А ти ще хочеш, щоб я спав. А лiкар? Де вiн? Його як i ранiше немае?

Спецiальноi марки на честь конгресу нема, я теж думав, що така була.

Менi на розчарування, нинi принесли «конгресову марку», виявилося – звичайнiсiнька, хiба що зi штемпелем конгресу; але через цей штемпель вони напевно все одно досить цiннi, хоча хлопчик же цього не зрозумiе. Вкладатиму щоразу в конверт по однiй марцi, по-перше, через iхню цiннiсть, а по-друге, щоб щодня отримувати подяку.

Ось бачиш, тобi потрiбна ручка, так чому ж ми не використали час у Вiднi з бiльшою користю? Чому, наприклад, не залишилися довше в паперовiй крамницi, там було так красиво, i ми були так близько одне вiд одного.

Ти ще не читала шафi цi дурнi жарти? Я просто без пам’ятi люблю майже все, що стоiть у твоiй кiмнатi.

* * *

А лiкар?

Ти часто бачиш фiлателiста? Питання зовсiм не пiдступне, хоча i здаеться таким. Коли погано спиш, задаеш питання i сам не знаеш про що. Хочеться питати вiчно, адже не спати i значить питати; якби була вiдповiдь, був би i сон.