Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання

) Субота

Ти не цiлком мене розумiеш, Мiлено, я ж майже зовсiм з тобою згоден. Самотужки я зовсiм не збираюся цього робити.

Приiду я до Вiдня, сьогоднi ще не можу сказати, але, думаю, не приiду. Якщо ранiше заперечень у мене було багато, то зараз тiльки одне: це понад моi душевнi сили, ну i, мабуть, хiба що ще далека другорядна причина – так краще для нас усiх. Однак додам, менi було б точно так само, а то i ще бiльше не пiд силу, якщо б ти за нинiшнiх описаних тобою умов (nechat cloveka cekat[30 - Змушувати чекати людину (чес.

Необхiднiсть дiзнатися те, що ти хочеш розповiсти менi про цi шiсть мiсяцiв, виникла не раптом. Я впевнений, що це щось жахливе […слiв iз 15 написано нечiтко…], впевнений, що ти пережила, а може, навiть i накоiла якогось страхiття, впевнений, що як сучасник я, ймовiрно, не змiг би цього винести (хоча ще сiм рокiв тому мiг винести чи не все), впевнений я i в тому, що як сучасник не винiс цього i в майбутньому, – гаразд, але до чого все це, хiба найважливiше для мене – твоi переживання i вчинки, а не просто ти сама? Тебе ж я i без цiеi розповiдi знаю куди краще, нiж себе самого, але цим я зовсiм не хочу сказати, що не знаю стану моiх рук.

Твiй лист нiтрохи не суперечить моiй пропозицii, навпаки, адже ти пишеш: «Nejradeji bych utekla treti cestou, ktera nevede ani k tobe ani s nim, nekam do samoty»[31 - Я хотiла б утекти третiм шляхом, який не веде нi до тебе, нi до нього, десь у самоту (чес.).]. Я пропоную, щоб ти написала його того ж дня, що i я.

Звичайно, на цiй стадii хвороби ти навiть на час не можеш залишити чоловiка, але ж, як ти пишеш, хвороба не нескiнченна, ти писала всього про декiлька мiсяцiв, мiсяць з гаком уже минув, ще через мiсяць вiн зможе сяк-так без тебе обiйтися. Тобто в серпнi, найпiзнiше у вереснi.

До речi, зiзнаюся: це твiй лист iз тих, якi я не можу прочитати вiдразу, i хоча цього разу я прочитав його цiлих чотири рази поспiль, принаймнi думку свою висловити прямо зараз не зможу. Думаю, написане вище так чи iнакше залишаеться в силi.

Твiй

(Меран, 12 червня 1920 р.) Недiля (ще один лист)

Цей перехресний i послiдовний обмiн листами слiд припинити, Мiлено, вiн позбавляе нас розуму, не знаеш, що написано, не знаеш, на що вiдповiдати, i завжди, хай там як, вагаешся. Я дуже добре розумiю вашу чеську, чую смiх, але варто менi закопатися у вашi листи мiж словами та смiхом, i тодi я чую лише слово i, крiм того, авжеж, це моя природа: страх.