На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Добрий Бог. Оповідання» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Добрий Бог. Оповідання

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Добрий Бог. Оповідання" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Добрий Бог. Оповідання" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валер’ян Підмогильний) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Валер’ян Підмогильний (1901–1937) тонко та глибоко відчував контрасти довкола й доносив їх до читача. Проблема одвічності та незалежності від волі людини життя на землі глибоко трактується в оповіданні «В епідемічному бараці». Теми голоду 1921–1923 років письменник торкається у творі, – який вважав одним зі своїх найкращих, – «Син». Герої Підмогильного занурені в «межову ситуацію» або наближені до неї, перебувають у складних суспільних обставинах. Митець зважає на психологічні аспекти людського буття, занурюється в підсвідомі стимули вчинків своїх персонажів.
📚 Читайте "Добрий Бог. Оповідання" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Добрий Бог. Оповідання", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
«Навiщо лiкаря? Ой, щось цiкаве буде», – подумав Олесь з раптовим захопленням; i знову було приемно, що вiн грае тут не малу роль.
Хвилин з десять шукали лiкаря.
Комiсар заспокоiвся й почав продивлятись папери. Олесь стояв i нудьгував. Нi на що було дивитись; на стiнках кiмнати не було нiчого, крiм звичайного й нецiкавого розпису потягiв, благання Тимчасового уряду про пiдтримання й напiвобiрваного плаката позики волi. Вiкна кiмнати виходили в сад, i дерева, стовпившись коло самих iх, заступали краевид.
Мiркування обiрвалися з приходом самого лiкаря, людини невисокоi на зрiст, з сивиною. Вiн, видно, недавно снiдав або пив чай, бо ще пережовував iжу. За лiкарем ввiйшов червоногвардiйський вартовий i став бiля дверей. Лiкар, привiтавшись з комiсаром, глянув на Олеся.
– Отее? – запитав вiн.
– Так.
Олесь сказав.
– Пишiть, – звернувся комiсар до лiкаря. – Цього року, 22 сiчня, покарано на смерть розстрiлом гайдамаку по своiй охотi Олеся Привадного за непослух i опiр. Присуд виконано на станцii Липки об (комiсар глянув на дзигарi) 11-й годинi й 45 хвилин на дванадцяту ранку. Лiкар такий-то. А я печатку прикладу.
Олесь, почувши свiдоцтво про свою смерть, не захвилювався. Просто й в голову не йшло, що жива людина може почути свiдоцтво про свою смерть.
– Годi комедiанта з себе вдавати. Я живий!
Потiм глянув слiдком за комiсаром на дзигарi за своею спиною на стiнцi, здивувався, що не помiтив iх ранiш, i побачив, що вже 11 година й 40 хвилин. Тодi Олесь зрозумiв, що через п’ять хвилин вiн буде лежати на землi, пронизаний десятком куль. Потiм його зачеплять мотузяною й потягнуть, може, закопають, а може, й нi. Але обов’язково зачеплять мотузякою.
Олесь почув, як почали холонути ноги. Спершу пальцi на ногах, потiм литки, кульша, живiт, груди. Холод, як хвиля, котився з долу до верху. Очi закрились обрусом, i Олесь помiтив, що кiмната починае перевертатись. Вiн енергiйно блимнув очима, обрус спав.
«Треба триматись спокiйнiше, байдужнiше… як отаман, а не то – будуть смiятись. Треба молитись. Через кiлька хвилин я буду перед судiею.








