На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Остарбайтер» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Остарбайтер

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Остарбайтер" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Остарбайтер" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Галина Горицька) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Герой «Остарбайтера» Антін змушений на чужині заробляти гроші для добробуту своїх рідних. Він заручник обставин, втративший життєві орієнтири. Єдине, що осяює його безпросвітні будні, – кохання до незнайомки. Але невідомо, куди заведе цей шлях.
На противагу Антіну Максим, справжній остарбайтер у фашистській Германії, вже не сподівається ні на що. Доля грається ним, як кішка мишеням. Невже є надія на звільнення від рабської праці? На кохання? На щастя?
Цей роман про те, що світ дедалі більше вимагає від нас ефективності в усьому. Навіть у почуттях… Але хіба промисловими термінами можна мислити про кохання..?
📚 Читайте "Остарбайтер" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Остарбайтер", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Однак потiм, коли минав сквери з обох сторiн на вулицi Коцюбинського, його осiнило i вiн вдарив себе по лобi: «Точно! Водохресний Святвечiр адже надворi! І вже не радянський Киiв… Все можливо… І якби мама була живою, вона приготувала б нам з батьком кутi й мене примусила ii iсти, хоча ще торт з Дня народження недоiдений…».
На юнака нахлинули спогади. Вiн безрезультатно боровся з вечiрньою завiрюхою, котра стiною загороджувала йому шлях, йшов, обмотаний старою маминою вовняною хусткою i плакав ридма.
* * *
Старий, пiдслiпуватий дiдуган з покорченими вiд ревматизму пальцями зиркнув недобре на Максима i лише хмикнув: «Робота – не бий лежачого. Ти що? Син якогось цабе? Ану признавайся?!». Однак, Максим не встиг нi в чому зiзнатися, бо останнi сили витратив на те, аби спуститися до того пiдвалу.
Отямився на холоднiй пiдлозi. Дiд прискав на нього льодяною водою: «Ти чого, парiнь? Думав дуба дати? Та я ж тебе з пiдвалу мертвого не винесу! Ану ставай до роботи! Що, зовсiм голодний?» – зиркнув на нього дiд i Максим побачив в його поглядi погано приховану жалiсть. Пiсля мацюпусiнького кусника ерзац-хлiбу i склянки льодяноi води, Максим таки став до роботи.
Якийсь нещасний каганчик, котрий димив i бухикав так, немов ось-ось мае згаснути, освiтлював пiдвал, в котрiй розташовувалась та майстерня. Окрiм дiда Остапа i Максима бiльше там нiкого не було. Дiд бухикав так само як i його нещодавно згасла мама i Максим пiдозрював, що в того також сухоти. Однак, часу на припущення i зайвi думки не було.
Дiд Остап замiшував гiпс, Максим виливав його в форми, в котрих той застигав i ставав погруддями Шевченка.
– Дiду, а навiщо iм стiльки погрудь Шевченка?
– Не став зайвих запитань! Хiба ж тобi не вiдомо, що то Кобзар? Свiточ украiнського народу?
– А причому тут нiмцi, дiду?.
– Не нiмцi! Вiн потрiбен нашим патрiотам! Нашим воiнам ОУН! Однак, просвiтницька сила Кобзаря поза всiлякими сумнiвами. О! – проказав дiд Остап, пiднявши вказiвного пальця догори, радiючи своему винахiдливому поясненню i пошкандибав з брудним вiдром за черговою порцiею гiпсу.
Максим бiльше не допитувався.











