На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Двері в день. Міс Адрієна» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Двері в день. Міс Адрієна

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Двері в день. Міс Адрієна" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Двері в день. Міс Адрієна" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ґео (Георгій) Шкурупій) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Дія роману відбувається у великому індустріальному місті. Головний герой Теодор Гай прагне позбутися кайданків, що прикували його до міщанського оточення. Він шукає своє місце у великій розбудові нової країни. Не маючи внутрішньої сили порвати з дружиною та її оточенням, Гай намагається інсценувати свою смерть і в такий спосіб зникнути з їхнього життя. Перед ним двое дверей – одні ведуть у ніч, другі відкривають шлях у день. Саме нічна, утаємничена, атмосфера підштовхує Гая до мрійливих романтичних вигадок.
Також до збірки ввійшов останній роман автора «Міс Адрієна» – він і до сьогодні є фактично невідомим широкому загалу.
📚 Читайте "Двері в день. Міс Адрієна" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Двері в день. Міс Адрієна", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Може, коли б вiзник знав про надзвичайний вантаж, що його мав везти, його спокiй було б потурбовано бiльше, але вiзник думав, що це проста крадiжка, що нiчим йому не загрожуе i що вiд неi вiн мав певний добрий заробiток.
Гай сiв поруч свого пакунка, вiзник розбудив коня, i вони поволi зацокали заснулими вулицями мiста.
Заколисаний iздою екiпажу, Гай знову став марити. Вiн бачив дивовижнi речi, дивнi подii, що вiн iх пережив i що про них уже згадував безлiч разiв.
Довгi гудки паровозiв на станцii викликали в його уявi гудок заводу, що наповнений гуркотом, роботою й життям.
Ось його старий батько, що вiн його так любив. Ось робiтники, його друзi, що з ними вiн бився на барикадах, ось товстий Совз i його дружина Оксана, що вiн ii ще досi не забув…
Довгий гудок паротягу пiд семафором нагадав йому знайомий гудок майстерень, що з ним разом вiн просинався, разом з ним обiдав, разом з ним кiнчав роботу.
Гудок, гудок! Вiн досi гуде в головi знайомим i рiдним басом… Ось, ось вiн гуде! Це нiби його знайомий голос…
VII
Хто вiн такий
З чорного й тонкого, як палиця, гудка, що пiдiймався над покрiвлями майстерень, з шипiнням видерлася пара, лякаючи горобцiв та голубiв, що злякано розлетiлися в усi кiнцi, а потiм у повiтрi звис густий звук, як гудiння велетенського джмiля, що важко пролетiв мiстечком.
Була обiдня перерва. Весняне сонце немилосердно смалило цегли заводських будiвель та iржаву бляху на покрiвлях. Спека позаганяла пiд паркани навiть собак, що лежали в iхньому холодку, повисувавши своi довгi червонi язики. Навколо майстерень нiкого не було, i тiльки гул вдирався в спеку й тишу. Було чути, як ревла форсунка й дзичали токарнi станки, але й це поволi затихало.
Незабаром людський говiр заполонив увесь заводський двiр, появились гуртки робiтникiв у засмальцьованих куртках та сорочках.






