Місто

Бо зазирнув уже крiзь гратки на волю. Й до всiх, хто був чи мiг бути свiдком його минулого, вiн почував потайну ворожнечу. Змiняючи плани, вiн тяжко вiдчував на собi владу колишнiх спiльникiв. Вiн нiяк не мiг себе примусити вiднести Левковi книжки, що були вже прочитанi чи хоч перегорненi. Йому прикро було б побачитись з тим, хто ранiш здавався вартим наслiдування iдеалом, а потiм раптом виявив страшну свою порожнечу. Бо Левко ганебно став у його очах поруч Яшi й iнструктора, як конечний член трiйки, що символiзувала йому тупiсть села, його заскорузлiсть та ницiсть.

Воно не бачить перспектив, або не шукае iх, або не потребуе. І чепурненька кiмната Левкова, мета його заздрощiв, здавалась йому тепер норою слiпого крота.

Через кiлька днiв своеi розпачливоi самотностi вiн силомiць вирядився до iнституту. Так, стипендiю йому призначили. Й замiсть радiти, вiн ображено подумав: вiсiмнадцять карбованцiв! Казали – двадцять п’ять. А сам вiн потай надiявся ще на бiльше. Єсть же стипендii на п’ятдесят? Навiть на всi сто?! Лекцii вже почались, але вiн забув вдома олiвця й папiр, тому визнав за недоцiльне цього дня на них з’являтись.

Та й великоi охоти до цього якраз не почував.

На вулицi його огорнула дивна турбота. Вiн часто спинявся коло тумб з афiшами, коло об’яв, плакатiв кiно та вiтрин, роздивляючись на все так старанно, як колись на експонати в музеi, не без певноi побожностi й захоплення. Малюнки, зокрема, вабили його. Величезна афiша цирку, зроблена трьома яскравими фарбами, червоною, зеленою та ясно-синьою, оповiщала, що незабаром розпочинае своi гастролi всевiдомий i на предиво спритний клоун та акробат, i тут же, як безперечний на все це доказ, був показаний вiн iз трупою, окремо на землi й так само пiд недосяжною банею.

«Це дуже цiкаво», – подумав Степан.

Поруч вiн довiдався, що в театрi iм. Тараса Григоровича Шевченка дае концерти всесвiтньознаменитий скрипаль, що з приемною посмiшкою дивився на хлопця з-пiд сiроi фарби.

«Молодець», – похвалив його Степан.

А в першому держкiно йшов чудовий фiльм з участю всепреславного артиста, i перед химерним схiдним убранням дiйових осiб на виставлених для принади кадрах хлопець боляче вiдчув свiй старомодний френч, юхтовi чоботи й пожмаканий каштет.

Сам славетний той артист щедро показував себе йому в фраковi без чалми, у фраку з чалмою, в шатах раджi, пiшки й на баскому конi, соло, в дуетi з коханою i в хорi своiх прихильникiв. Степан мовчки, але невесело одiйшов вiд цих картинок.