Місто

Важливо ж вiдразу поставити себе в норму, бо норма й розпорядок – перша запорука досягнень!

Степан пiдвiвся й почав шукати вiдповiдного об’екта на вправи. Схопивши лаву, вiн кiлька разiв пiдкинув ii, посмiхаючись на свою спритнiсть та пружнiсть своiх м’язiв. Поставивши ii, вiн ще не був задоволений. Любовно помацавши своi бiцепси, пiдплигнув, схопився край низькоi бантини й почав пiдiйматися на руках, дедалi швидше, з бiльшим напруженням i завзяттям. І коли, зрештою, сплигнув на землю, червоний вiд натуги й задоволення, то, повернувшись до дверей, побачив жiнку з дiйницею в руцi.

– Це я тут спав, – пробурмотiв хлопець. – Менi дозволили.

Вона мовчала. Степан почував себе трохи нiяково – не тому, що був без френча й натiльна сорочка йому повисмикувалась вiд рвучких рухiв з-пiд очкура, як льоля в малого, – вiн мав одежу тiльки за оборону вiд холоду, але сам розумiв, що його фiзкультура в даному разi вийшла з належних iй меж, обернувшись у пустощi, негiднi нi його поважностi, нi становища.

– Твердо було спати? – сумно, якось стомлено спитала вона, помацавши рукою верстат.

– Н-да, – невдоволено пробурчав Степан.

Все-таки вона не йшла. Що iй, власне, треба? Що це за оглядини такi пильнi й пiдозрiливi? Вiн недвозначно похмурився.

– Я хазяйка тут, – нарештi пояснила жiнка. – Молока трохи налити?

Хазяйка! Сама корови доiть? А, профспiлка кусаеться з прислугою! Звичайно, вiд доярки, свого брата, Степан узяв би молоко, але добродiйства вiд хазяйки йому не треба!

– Я не хочу молока, – вiдповiв вiн.

Проте хозяйка, не чекаючи вiдповiдi, вже наливала йому казаночок.

– Умитись у дворi можна, там кран есть, – додала вона, забираючи вiдро.

Степан дивився iй услiд. У неi була товста, округла спина – роздобрiла на довiльних харчах! Вiн сердито надiв френча й застебнувся. Нарiзавши сала та хлiба, почав снiдати, мiркуючи про iспити. Нема чого йому боятися! Математика – вiн чудово ii знав. Щоб перевiрити себе, згадав формули площин всiх фiгур, квадратовi рiвняння, вiдносини тригонометричних функцiй. І хоч несвiдомо пригадував те, що знав найкраще, йому приемна була яснiсть свого знання.