Останній день

Увiйшовши до своеi кiмнати, товариш Старк засвiтив електрику й сiв до столу. На столi вiн найшов кiлька пакетiв i двi телеграми. Прочитавши першу телеграму, вiн положив ii в шухлядку, i, засвистiвши, промовив:

– От тобi й маеш!.. Ну, нiчого! Гм!

Телеграма була вiд ЦК партii й такого змiсту:

«Негайно виiздiть до Харкова. Дiстаете нове призначення».

– От тобi й маеш, – пiдсвистував товариш Старк. – Ну, нiчого!..

Але коли допiру щасливий секретар розтяв другу «блискавку» й прочитав ii, руки йому затремтiли й вiн раптом зблiд.

Друга телеграма була вiд дружини й такого змiсту: «Негайно виiзди, Вова при смертi: попав пiд автомобiль».

…Степове мiстечко вiд Харкова за 600 кiлометрiв. Треба негайно iхати до Харкова й треба негайно поспiшати до степового мiстечка. В Харковi важливi громадськi справи, в мiстечку умирае його единий, неповторний син.

Блiдий товариш Старк взяв ручку, забрав у перо атраменту й написав:

– Приiхати не можу, iду до Харкова, мiцно поцiлуй мого голубоокого смiхунчика.

Похитуючись, секретар покинув свiй кабiнет, мовчки обминув здивованого швайцара (швайцар подумав, що героiчний секретар пiдвипив) i вийшов на повiтря. Вiн пiшов у синю нiч i раптом звернув у провулок до поштамту.

Останнiй день[1 - Див. мое вступне слово до «Щасливого секретаря», «Останнiй день» написано тодi ж.]

І

Таких, як Кравчук, на шахтi було чимало. Такий був, скажiм, вибiйник Коробка, такий був до певноi мiри й коногон Остапенко.

Всi вони, як то кажуть, працювали не за страх, а за совiсть, i тому, проходячи повз дошки досягнень, мало не кожний iз них на мить затримувався й з тривогою дивився на криву добичi.

Вiдрiзнявся Кравчук вiд багатьох iнших шахтарiв хiбащо своею ненавистю до зайвих балачок. Ненависть ця була i справдi неабияка, i в цьому сенсi вiн себе нiде не зраджував: нi в гуртожитку, нi у вибоi, нi за iжею. Навiть на партзборах, зiрвавшись у вiдповiдному мiсцi з стiльця, вiн частенько припиняв на словi того чи iншого оратора, i радив йому не ломитися в одчиненi дверi.

І коли йому пробачили цю виняткову ненависть, то тому, що був вiн одним iз кращих вибiйникiв, i тому що його нечастi й наподив коротенькi пропозицii та реплiки вартi були великих промов.

Потрапив на шахту Кравчук 17 рокiв, так що вiдсутнiсть зморшок лiтньоi людини зовсiм не заважала йому мати восьмирiчний виробничий стаж.