На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

Автор
Дата выхода
02 декабря 2021
🔍 Загляните за кулисы "Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Олександр Зубков) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Таємничий та загадковий Саксайуаман. Скільки питань він містить у собі та продовжує хвилювати науковий світ та звичайних людей. Варто лише глянути на ці руїни, і їх велич та монументальність вже ніколи вас не відпустять.
Саме це трапилось з англійським лордом, який після повернення з Перу захотів дізнатися більше про це містичне місце. Він володіє достатнім капіталом, тому звертається до одного з найавторитетніших найманців в археологічних експедиціях, Матвія, який відразу береться до діла…
Те, що очікує на головного героя у диких хащах Південної Америки, не могло насниться йому навіть у самих ярких видіннях…
📚 Читайте "Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Сеньйор розповiдае про речi, що недоступнi багатьом мешканцям, якi опиняються в наших краях, – за мить вимовив вiн. – Як вас звати?
– Мене звуть Матвiй.
Індiанець задумався, немов щось згадуючи.
– Я нiколи не чув цього iменi серед бiлих. Що воно значить?
Матвiя трохи збентежило це питання, тому що вiн нiколи не цiкавився значенням свого iменi, розумiючи, що людинi, яка сидить поруч, швидше за все здасться це як мiнiмум дивним.
«Потрiбно заповнити цю прогалину», – подумав вiн, а вголос сказав:
– Вiдверто кажучи, я нiколи не цiкавився, що означае мое iм'я, але Володимир встиг менi трохи розповiсти про ваше.
– Ми отримуемо його не з народження, – кивнув Куiдель. – Ім'я потрiбно заслужити.
– Це я вже зрозумiв, – погодився Матвiй, – i хоча я не сумнiваюся в ваших здiбностях вiдмiнно бачити в темрявi, все ж трохи необачно залишати табiр пiд наглядом тiльки однiеi людини. Володимир казав менi, що ви чергуете по двое, але я не бачу вашого напарника.
Не встиг вiн вимовити останню фразу, як неподалiк пролунав хрускiт гiлки. Матвiй рiзко обернувся i схопився за рукiв'я ножа.
– Все в порядку, – спробував заспокоiти його Куiдель, накривши своею рукою стиснутий кулак Матвiя. – Це мiй напарник. Володимир все вiрно казав. Стефан вiдiйшов ненадовго, щоб зiбрати хмиз для багаття.
– Доброго ранку, – привiтно посмiхнувся Стефан, пiдкидаючи у вогонь нову порцiю сухих гiлок.
– І вам доброго ранку, – привiтався з ним Матвiй, непомiтно опускаючи нiж в чохол. – Гадаю, дрова зайвими нiколи не будуть.
– Це вiрно. Поки збирав, зайшов майже в саму гущавину. Там i вдень небезпечно, а про нiч я взагалi мовчу.
Матвiй кивнув i направив погляд у бiк сонця, що вже починало сходити.
Куiдель, пам'ятаючи слова свого нового знайомого, не став вiдволiкати його зайвими розмовами.
Незабаром табiр почав оживати. З наметiв, немов по командi, почали виходити люди.





