Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

– Це хто? – пошепки запитав вiн Володимира, коли вони вiдiйшли на достатню вiдстань.

– Це наш провiдник. Його звуть Куiдель, що означае палкий факел. Ти не повiриш, в темрявi бачить нiби кiшка, тому свое iм'я отримав не дарма. Вiн нам дуже допомагае, особливо в нiчних чергуваннях. До речi, що будемо робити з твоiм водiем? Я б не радив вiдпускати його в нiч, це вкрай небезпечно.

– Так, звичайно, вiн переночуе в таборi, а вранцi поiде. У вас знайдеться зайве мiсце для нього?

– Ми приготували для вас два намети, нехай на цю нiч шофер займе твою, а ти поки ляжеш в моiй.

– Домовилися. Дивись, як швидко нiч пiдкрадаеться. Можна багаття розвести?

– Звичайно можна, i вечерю заодно приготуемо.

– А де ви, до речi, берете провiзiю? – поцiкавився Матвiй. – Як я вже зрозумiв, до населеного пункту звiдси досить далеко.

– Раз на тиждень до нас приiжджае машина i привозить все необхiдне, – вiдповiв Володимир, роздуваючи полум'я багаття.

За кiлька хвилин до них приедналася Лiнда.

– Добряче палае, – перервала вона бесiду чоловiкiв, – можна з вами посидiти, погрiтися? Вдень спека нестерпна, а вночi досить прохолодно.

– Сiдай, звичайно, – вiдповiв Володимир, схопившись з мiсця i розстилаючи бiля Матвiя невелике покривало. – З жiнками бесiда завжди йде жвавiше. Сподiваюся, вам сподобаеться наше кухарство.

– Впевнена, що сподобаеться. Я не перебiрлива в iжi, – запевнила Лiнда нового знайомого, i зайняла запропоноване мiсце.

– Ось i добре. Ми сьогоднi на обiд плов готували, – повiдомив Володимир, – зараз його i розiгрiемо.

Чоловiк посмiхнувся гостям i став возитися з казаном, пiдвiшуючи його над багаттям на спецiально встановленоi тринозi.

– Ти казав, що Куiдель допомагае вам охороняти табiр ночами, – перервав паузу Матвiй. – Я теж хочу брати участь у чергуваннях. Який у вас графiк?

– Ми чергуемо по двое. Перший – з десяти до двох, другий – з двох до свiтанку.

– Гарний розподiл.

Пiсля вечерi компанiя посидiла бiля вогнища ще близько години за приемною бесiдою, пiсля чого всi розбрелися по своiх наметах. Матвiй, як це не дивно, довго не мiг заснути, хоча тривала поiздка, безумовно, сильно втомила його. Новi обставини змушували бути уважним, не дивлячись на вжитi заходи обережностi. До того ж, звуки нiчних джунглiв пестили слух.