Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

До закiнчення плавання залишалося три днi, i Матвiй ретельно планував iх проведення, обмiрковуючи свою безпеку, а найголовнiше – безпеку своеi супутницi. Так вiн i пролежав до свiтанку, а з першими променями сонця пiднявся i пiшов до Лiнди.

Щоб не переривати сон дiвчини, вiн присiв в шезлонгу неподалiк, i почав стежити за ii дверима. За пiвгодини його супутниця вийшла з каюти й попрямувала в протилежному вiд Матвiя напрямку. Миттево наздогнавши ii, вiн взяв Лiнду за лiкоть i, як нi в чому не бувало, вимовив:

– Лiнда, нашi плани перебування на суднi трохи змiнюються.

– Матвiю! – вигукнула дiвчина, пiдстрибнувши вiд несподiванки. – Ти налякав мене!

– Вибач, я не хотiв. Просто я повинен бути поруч з тобою.

– Щось трапилося? – збентежилася вона.

– Нiчого страшного, але деякi запобiжнi заходи не завадять, – якомога спокiйнiше вiдповiв Матвiй. – Ходiмо, поснiдаемо, i я розповiм тобi про своi нiчнi пригоди.

– Ох вже цi чоловiки, вiчно наживають собi турбот! – трохи заспокоiвшись, вимовила Лiнда.

– Дуже добре, пiсля безсонноi ночi смачний снiданок – те, що потрiбно.

– Ото так! Ти не спав! – вигукнула дiвчина, оглядаючи приятеля недовiрливим поглядом. – А по тобi не скажеш. Виглядаеш цiлком пристойно.

За хвилину вони зайшли в ресторан i зручно розташувалися за столиком. Очiкуючи на замовлення, Матвiй швиденько розповiв Лiндi про пригоди цiеi ночi, не приховавши жодноi деталi.

– Ось до чого призводять карти! – схвильовано вигукнула вона.

– Ти ж сама сказала, що виглядаю цiлком пристойно, чого не можу сказати про тих двох шведiв.

– І що ж нам тепер робити? – занепокоiлася дiвчина.

– Пам'ятаеш, ми вчора жартували з приводу того, що тобi потрiбно бути поруч зi мною, щоб до мене не чiплялися жiнки? Вважай цю бесiду пророчою. З цього моменту ти нi на крок вiд мене не вiдходиш. Спати будемо у твоiй каютi.

– Матвiй, – знiяковiло посмiхнулася Лiнда, – а це не перебiр?

– Ти менi довiряеш?

– Боже, Матвiй.

– Ось i добре. Ти нiкому не казала про нашу експедицiю?

– Нi, звичайно, ти ж казав, що це суто конфiденцiйно.

– Все правильно, молодець. Нас цiлком можна прийняти за подружню пару, тому зайвих питань не виникне. Забезпечуй себе лiтературою, будемо вiдпочивати на верхнiй палубi.

Пiсля цих слiв Лiнда сердито подивилася на Матвiя:

– Де ти взявся зi своiми картами? Можна було так чудово вiдпочити.