Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

– Не впевнений, що ви в програшi, – продовжуючи дивитися йому у вiчi, холоднокровно вiдповiв Матвiй. – І хоча я не брав участi в першiй частинi гри, неважко порахувати, що ви у виграшi, так само як i я. Ми просто роздiлили грошi мiстера Мануеля i лiтнього джентльмена, iм'я якого я так i не дiзнався.

– Ви помиляетеся, – втрутився в розмову Олоф. – Цi грошi я програв iм до того, як ви приедналися до нас.

Це була чистiсiнька брехня, але Матвiй не став заперечувати та спокiйно промовив:

– У будь-якому випадку, ви не маете нiяких пiдстав для того, щоб затримувати мене тут.

– Це вiрно, – вирiшив зайти з iншого боку Черишев, – але впевнений, ви людина честi й дозволите менi попросити вас надати менi можливiсть вiдiгратися.

– Можливо, я людина честi, однак якщо продовжу грати з вами за цим столом, мене чекае тiльки одна доля, та сама, яка спiткала лiтнього джентльмена i мiстера Мануеля.

– Як це розумiти? – гаркнув Черишев, втрачаючи контроль.

– Дуже просто, мiстер Черишев. Неможливо виграти, коли круп'е роздае карти зверху i знизу колоди.

У круп'е затремтiли руки, але вiн тут же виголосив якомога спокiйнiше:

– Перепрошую, пане, але це дуже серйозне звинувачення, i я маю право поскаржитися капiтану. Запевняю, що для вас це не вiщуе нiчого доброго, оскiльки ви при свiдках образили спiвробiтника судна, що закiнчиться для вас конфiскацiею всiх виграних коштiв.

– Прошу вас, – посмiхнувся Матвiй, – приведiть капiтана прямо зараз, i ми переглянемо вiдеозапис камери, яка знаходиться лiворуч вiд вас. Їi ракурс найбiльш чiтко вкаже, в якi моменти ви застосовували цей нехитромудрий трюк.

Всi за iгровим столом просто сторопiли. Пiсля хвилинного замiшання Черишев все ж взяв себе в руки й з загрозою у голосi прогарчав:

– Зараз не смiемо вас затримувати, але запам'ятайте, що перейти дорогу Черишеву без наслiдкiв ще нiкому не вдавалося.

– Я це врахую, – вiдповiв Матвiй i, обмiнявши фiшки на купюри, покинув казино.

Отримавши задоволення вiд проведеного вечора, Матвiй не поспiшав до своеi каюти. Подумки про сузiр'я Пiвденноi пiвкулi знову заполонили його свiдомiсть, i вiн вiдправився на верхню палубу, з якоi вiдкривався панорамний огляд на зоряне небо. Прохолода ночi освiжала пiсля довгого перебування в закритому примiщеннi. Матвiй глибоко вдихнув морське повiтря i затамував подих.