Вельможний клієнт

Телеграфуйте менi, яким потягом зможете приiхати в Бiрлстоун, i я зустрiну Вас сам або, якщо буду зайнятий, доручу комусь. Випадок дуже дивний. Приiжджайте, будь ласка, не гаючи нi хвилини. Спробуйте, якщо вдасться, привезти й мiстера Голмса, вiн знайде тут чимало цiкавого. Можна подумати, що вся картина розрахована на театральний ефект, якби в ii центрi не було вбитоi людини. Даю слово честi: надзвичайно дивний випадок».

– Ваш приятель, здаеться, не дурень, – зауважив Голмс.

– Атож, сер, наскiльки можу вважати, Вайт Мейсон дуже дiловий чоловiк.

– Гаразд, що ще можете повiдомити?

– Нiчого. Подробицi вiн розповiсть нам при зустрiчi.

– Як же ви дiзналися iм’я Дугласа й те, що його вбили звiрячим чином?

– Про це йшлося в офiцiйному повiдомленнi. У ньому не згадуеться слово «звiрячий». Це – неофiцiйний термiн. Там назване iм’я Джека Дугласа. Зазначено, що причина смертi – поранення в голову й що знаряддя вбивства – мисливська двоствольна рушниця. Повiдомляеться також i час злочину: незабаром пiсля пiвночi.

Далi додано, що ще нiкого не заарештували. Наприкiнцi сказано, що випадок непересiчний i що вся ситуацiя дае можливiсть робити найрозмаiтiшi припущення. Це вже все, мiстере Голмс, що наразi маемо.

– У такому разi, мiстере Мак, з вашого дозволу, ми на цьому й зупинимося. Менi треба помiркувати.

Роздiл 3

БІРЛСТОУНСЬКА ДРАМА

Нарештi в мене з’явилася можливiсть описати подii, що сталися в Бiрлстоунi, розташованому на пiвнiч вiд Лондона. Цiлi столiття це мiстечко перебувало в занедбаному станi, але за останнi роки його мальовниче розташування привернуло заможних мiщан, котрi тепер володiють вiллами посеред навколишнiх лiсiв.

У самому Бiрлстоунi з’явилася маса крамниць, якi обслуговують значно зросле його населення.

За пiвмилi вiд центру Бiрлстоуна, у старому парку з безлiччю величезних букiв, розмiстилася старовинна садиба. Частина цiеi солiдноi будiвлi постала в часи перших хрестових походiв. Споруда вiдчутно постраждала вiд вогню 1543 року, але дещо все ж уцiлiло, i незабаром на мiсцi руiн феодального замку пiднявся цегляний будинок: з черепицею на даху та вузькими вiконцями, вiн виглядае так само й нинi, яким його створили на початку XVII столiття.

Із двох ровiв, що колись захищали маеток войовничих феодалiв, один наповнений водою. Тому единий шлях до будинку – через пiдйомний мiст, який пiдiймають на нiч й опускають щоранку. Таким чином садиба щоночi перетворюеться на своерiдний острiв.