Вампір із Сассексу (збірник)

Вiн вилiз у вiкно й спустився донизу, чiпляючись за гiлки плюща, про що свiдчили слiди на землi. Його велосипеда, що зазвичай стояв у невеликiй комiрчинi в кiнцi галявини, на мiсцi не виявилося.

Гайдеггер прийшов у мою школу два роки тому з найкращими рекомендацiями, але вiн був мовчазним, похмурим чоловiком, тому його не дуже любили i школярi, i вчителi.

Сьогоднi – четвер, i з вiвторка ми нiчого нового не дiзналися про втiкача. Звiсно, перше, що я зробив, – це сконтактувався з Голдернесс-холом. Маеток герцога розташований усього за кiлька миль вiд школи, й у нас були сподiвання, що, затуживши за домiвкою, лорд Солтайр повернувся до батька, але там його не виявилося.

Герцог дуже схвильований, а щодо мене, то ви й самi могли переконатися, до чого доводять людину тривога та почуття вiдповiдальностi за свого вихованця. Мiстере Голмс, благаю, зробiть усе, на що ви здатнi! Це справа заслуговуе на те, щоб ви вiддалися iй цiлком.

Шерлок Голмс уважно вислухав розповiдь нещасного директора. Насупленi брови та глибока складка мiж ними свiдчили про те, що чоловiк не потребуе умовлянь i докладе всiх зусиль до розслiдування справи, яка, крiм своеi серйозностi, будила в ньому його повсякчасний потяг до незвичайних i заплутаних завдань.

Детектив дiстав iз кишенi нотатник та зробив одну-двi помiтки.

– Ви добряче схибили, що не звернулися до мене негайно ж, – строго сказав мiй приятель. – Це дуже ускладнить розслiдування. Я, наприклад, упевнений, що i галявина, i плющ на стiнi могли б багато про що розповiсти натренованому оку.

– Я тут нi до чого, мiстере Голмс. Його свiтлiсть усiма силами намагався уникнути розголосу. Вiн остерiгався, щоб його сiмейнi негаразди не стали темою для плiток. Таке йому нiколи не подобалося.

– А мiсцева влада займалася розслiдуванням втечi лорда Солтайра?

– Авжеж, сер, але, на жаль, це нiчого не дало. Спочатку ми нiби й натрапили на слiд утiкачiв – нам повiдомили, що з нашоi станцii ранковим потягом iхав якийсь юнак, а з ним – пiдлiток.

Але вчора ввечерi iх затримали в Лiверпулi, i помилка вiдразу вийшла назовнi. Ось тодi я вже зовсiм зневiрився й пiсля безсонноi ночi поiхав до вас першим потягом.

– Як тiльки полiцiя кинулася хибним слiдом, розслiдування справи на мiсцi, ймовiрно, велося вже не так завзято?

– Його просто припинили.

– Отже, три днi пiшли коту пiд хвiст. Яка ганьба!

– Аякже, каюся. Маете рацiю.

– Але загадку ще можна розплутати. Я iз задоволенням вiзьмуся за цю справу.