Його прощальний уклін

Одного з них ми добре знали – це був iнспектор Грегсон iз Скотленд-Ярду, енергiйний хоробрий i доволi здiбний полiсмен. Вiн привiтався за руку з Голмсом i вiдрекомендував нам другого вiдвiдувача, iнспектора Бейнса з полiцiйного управлiння графства Суррей.

– Ми працюемо разом, мiстере Голмс, i слiд привiв нас сюди, – Грегсон глянув своiми бульдожими очима на нашого вiдвiдувача. – Ви ж мiстер Джон Скотт Екклз iз Попгем-гаузу в Лi?

– Так.

– Ми весь ранок сьогоднi йдемо за вами по п’ятах.

– Ви, без сумнiву, вистежили його за телеграмою, – додав Шерлок.

– Саме так, мiстере Голмс. Ми взяли слiд на вокзалi Черiнг-Кросс, на поштi, i вiн привiв сюди.

– Але чому ви мене шукаете? – здивувався наш вiдвiдувач. – Чого ви хочете?

– Хочемо почути вiд вас, мiстере Скотт Екклз, про подii, якi минулоi ночi спричинили смерть мiстера Алоiзiя Гарсii з Вiстерiя-Лодж, що неподалiк вiд Ешера.

Наш клiент пiдвiвся, широко розплющивши очi. Барва зникла з його здивованого обличчя.

– Смерть? Ви хочете сказати, що вiн помер?

– Атож, сер, помер.

– Як це сталося? Нещасний випадок?

– Вбивство. Справжнiсiньке, жодних сумнiвiв.

– О боже! Це ж жахливо. Ви вважаете… Хочете сказати, що пiдозрюете мене?

– У кишенi вбитого виявили вашого листа, iз якого ми дiзналися, що ви мали намiр провести минулу нiч у його будинку.

– Я так i зробив.

– О, справдi? Ви це не заперечуете?

На свiт божий з’явився бланк офiцiйного полiцiйного протоколу.

– Зачекайте хвильку, Грегсоне, – попросив Шерлок Голмс.

– Аякже, i маю попередити мiстера Скотта Екклза, що все, що вiн скаже, може бути використано проти нього.

– Мiстер Екклз саме збирався розповiсти нам про цю справу, коли ви увiйшли. Гадаю, Ватсоне, що брендi з содовою йому не нашкодить. Тепер, сер, раджу не звертати уваги на те, що ваша аудиторiя збiльшилася, i викласти нам усе, як би ви зробили це, якби вас не перервали.

Наш вiдвiдувач залпом хильнув брендi, i його обличчя знову порожевiло.

– Я неодружений, – сказав вiн. – Чоловiк я товариський, маю багато друзiв. Серед них – сiм’я пивовара на прiзвище Мелвiлл, котрий уже покинув справи й живе в маетку Елбемерл-Меншн у Кенсiнггонi. За його столом я кiлька тижнiв тому познайомився з хлопцем на прiзвище Гарсiя. Як я зрозумiв, вiн був iспанцем i мав якийсь стосунок до iспанського посольства.