Його прощальний уклін

Я буду готовий за хвилину, лишень знiму халат i наповню портсигар.

Поки ми iхали потягом, пройшов дощ, i в Кройдонi спека була не така гнiтюча, як у столицi. Перед вiд’iздом Голмс вiдправив телеграму, i Лестрейд, як завжди активний, чепурно одягнений i схожий на тхора, зустрiв нас на станцii. За п’ять хвилин ми були на Крос-стрит, де жила мiс Кашинг.

Це була дуже довга вулиця, забудована двоповерховими цегляними будинками, чистенькими та дещо манiрними; на вибiлених кам’яних ганках стояли жiнки у фартухах.

Пройшовши десь iз половину вулицi, Лестрейд зупинився та постукав у дверi. На сигнал вийшла дiвчинка-служниця. Нас завели до вiтальнi, де сидiла мiс Кашинг. Вона мала спокiйне обличчя, великi лагiднi очi та сивiючi коси, що затуляли скронi. Вона вишивала серветочку для крiсла, а поруч стояв кошичок iз рiзнобарвними шовками.

– Ця капость лежить у коморi, – буркнула вона, коли Лестрейд увiйшов до кiмнати. – Хоч би ви iх i зовсiм забрали!

– Я так i зроблю, мiс Кашинг. Я тримав iх тут лише для того, щоб мiй приятель мiстер Голмс мiг поглянути у вашiй присутностi.

– А чому в моiй присутностi, сер?

– На випадок, якщо захоче вас про щось спитати.

– Що тут ще питати, якщо я вже сказала вам, що зовсiм нiчого про це не знаю?

– Саме так, мiсiс, – сказав Голмс заспокiйливо. – Не сумнiваюся, що вам уже набридли в зв’язку з цiею справою.

– Ще б пак, сер. Я людина скромна, живу тихо. Менi нiколи не доводилося бачити свое iм’я в пресi, i полiцiя в моiй оселi не бувала.

Я не дозволю, щоб цю капость заносили сюди, мiстере Лестрейд. Якщо хочете поглянути на них, доведеться йти до комори.

Маленька споруда була розташована у вузькому садку за будинком. Лестрейд увiйшов усередину й винiс жовту картонну коробку, шматок обгорткового паперу та мотузку. У кiнцi стежки була лавка, ми сiли на неi, i Голмс узявся розглядати предмети, якi Лестрейд передавав йому один за одним.

– Дуже цiкава мотузка, – зауважив Шерлок, пiдiймаючи ii до свiтла й обнюхуючи.

 – Що скажете про неi, Лестрейде?

– Вона просмолена.

– Еге ж. Це шматок просмоленого шпагату. Без сумнiву, ви також помiтили, що мiс Кашинг розрiзала мотузку ножицями, це видно з двох зрiзiв iз кожного боку. Це дуже важливо.

– Не розумiю, що тут важливого, – вiдмахнувся Лестрейд.

– Важливо, що вузол залишився цiлим i що цей вузол – особливий.

– Вiн зав’язаний дуже акуратно. Я вже звернув на це увагу, – не без вдоволення зауважив Лестрейд.