Спілка рудих

Зможете собi уявити, де розташований кабiнет професора й iншi кiмнати, i вам буде легше стежити за моею розповiддю.

Вiн розгорнув мапу й розстелив ii на колiнах Голмса. Я встав позаду Шерлока й також зосередився на документi.

– Це, звiсно, схема, я намалював лише важливе для справи. Решту ви побачите самi пiзнiше. Припустiмо, що вбивця проник у будинок ззовнi. Але яким чином? Певна рiч, вiн пройшов крiзь парк алеею й проник у будинок iз чорного ходу, звiдки легко потрапити в кабiнет. Будь-який iнший шлях надто складний.

Утекти злочинець мiг лише тим самим шляхом, оскiльки два iнших можливих шляхи вiдступу були вiдрiзанi. Один – Сьюзен, вона бiгла на галас сходами. Інший веде в спальню професора. Природно, що всю увагу я звернув на алею в парку. Незадовго до цього йшов дощ, земля розмокла, i слiди на нiй мали б виднiтися цiлком чiтко.

Я оглянув стежку й збагнув, що маю справу з обережним i досвiдченим злочинцем. Жодних слiдiв на алеi не виявилося! Зате хтось пройшов газоном, щоб не залишити слiдiв, на землi чiтких вiдбиткiв також не було, але трава прим’ялася, отже, там таки хтось iшов.

Це мiг бути лише вбивця: нi садiвник, та й узагалi нiхто зi слуг не ходили вранцi в цьому мiсцi, а вночi лив дощ.

– Хвильку, – перервав його Голмс. – А куди веде ця алея?

– На шосе.

– Скiльки треба йти нею, щоб вийти на шосе?

– Ярдiв сто.

– Припустiмо, бiля самих ворiт на цiй алеi були слiди. Ви впевненi, що помiтили б iх?

– На жаль, у цьому мiсцi алея вимощена цеглою.

– Ну, а на шосе?

– І на шосе немае слiдiв. Воно все вкрите калюжами.

– Отакоi! А скажiть, якщо дослiдити слiди на травi, людина йшла до будинку чи вiд нього?

– Цього не можу сказати. У слiдiв не було якихось певних обрисiв.

– Слiди великоi ноги чи маленькоi?

– Також не можу сказати.

Голмс цокнув язиком, обличчя показувало, що вiн невдоволений.

– Дощ усе ще перiщить, i вiтер не затихае, – сказав вiн. – Розшифрувати слiди, можливо, буде важче, нiж стародавнiй рукопис! Ну що ж, нiчого не вдiеш.

Отже, Гопкiнсе, ви виявили, що нiчого не виявили. Що ж ви пiсля цього зробили?

– Не вважаю, що нiчого не виявив, мiстере Голмс. По-перше, я з’ясував, що хтось проник до будинку ззовнi. Пiзнiше дослiдив пiдлогу коридору. На нiй лежить кокосова циновка, на якiй немае жодних слiдiв. Потiм подався до кабiнету. Меблiв у ньому майже немае, якщо не брати до уваги величезного письмового столу зi секретером.