«Ґлорія Cкотт»

Здивований банкiр пiдписав чек. Голмс пiдiйшов до письмового столу, дiстав маленький трикутний шматок золота з трьома берилами й поклав на стiл. Мiстер Голдер iз радiсним вигуком схопив свiй скарб.

– Я врятований, врятований! – повторював вiн, задихаючись. – Ви знайшли iх!

Радiсть його була настiльки ж бурхливою, як i вчорашнiй вiдчай. Вiн мiцно притискав до грудей знайдений скарб.

– За вами ще один борг, мiстере Голдер, – сказав Голмс суворо.

– Борг? – Банкiр схопив перо. – Назвiть суму, i я виплачу вам ii негайно ж.

– Нi, не менi. Маете попросити вибачення у вашого сина. Вiн поводився мужньо та шляхетно. Якби я мав такого сина, то пишався б ним.

– Отже, це не Артур узяв камiнцi?

– Певно, що не вiн. Я ж сказав вам це вчора й повторю сьогоднi.

– У такому разi поспiшiмо до нього й повiдомимо, що правда перемогла.

– Вiн усе знае. Я спiлкувався з ним, коли розплутав справу. Збагнувши, що вiн не захоче говорити, я сам виклав йому всю iсторiю, i вiн визнав, що я маю рацiю, своею чергою прояснивши деякi подробицi, якi були незрозумiлi менi.

Новина, яку ви нам щойно повiдомили, можливо, змусить його до вiдвертостi.

– То розкрийте ж, заради Всевишнього, цю неймовiрну таемницю!

– Зараз розповiм, яким чином менi вдалося докопатися до iстини. Але спочатку дозвольте повiдомити вам важку звiстку: ваша небога Мерi змовилася iз сером Джорджем Бернвеллом. Зараз вони обое накивали п’ятами.

– Мерi? Це неможливо!

– На жаль, це факт! Приймаючи в своему будинку сера Джорджа Бернвелла, нi ви, нi ваш син не знали його як слiд.

А вiн, однак, один iз найнебезпечнiших iндивiдiв, гравець, запеклий негiдник, людина без серця та совiстi. Ваша небога й гадки не мала, що бувають такi люди. Слухаючи його зiзнання та обiцянки, вона думала, що завоювала його кохання. А вiн говорив таке й багатьом до неi. Хiба бiс знае, як вiн зумiв поневолити Мерi, але вона таки стала слухняним знаряддям у його руках. Вони бачилися майже щовечора.

– Я не вiрю, не можу в це повiрити! – видихнув банкiр. Його обличчя стало попелясто-сiрим.

– А тепер я розповiм, що сталося у вашому будинку вчора вночi. Коли ваша племiнниця переконалася, що ви пiшли до себе, вона спустилася вниз, вiдчинила вiкно над дорiжкою, що веде в стайню, повiдомила своему коханому про дiадему. Слiди сера Джорджа чiтко вiдбилися на снiгу пiд вiкном. Жага наживи охопила сера Джорджа, i вiн буквально пiдкорив Мерi своiй волi.