Країна імли

 – Врештi-решт базiкати про це чи про щось iнше – байдуже, й якщо вважаете, що я занадто легковажно поставився до цiеi тварючки або, чого доброго, образив знiчев’я ii почуття, то я охоче готовий вибачитися.

– Я, зi свого боку, – зауважив Саммерлi своiм трiскучим, сварливим тоном, – взагалi не розумiю, чому ви надаете такого значення питанню, живе ця тварина чи нi. Адже вона оточена тим самим повiтрям, що i ми, i залишилася в живих лише тому, що ще не пiдпала пiд вплив отрути. Поза цiеi кiмнатою вона так само гикнулася б, як i всi iншi тварини.

– Вашi зауваження, мiй любий Саммерлi, – заявив Челленджер iз виразом неймовiрноi переваги (якби я мiг замалювати це самовпевнене, зверхне, яскраво освiтлене рефлектором мiкроскопа обличчя!), – вашi зауваження доводять, що ви хибно збагнули становище. Цей екземпляр був учора препарований i герметично вiдокремлений. Тому наш кисень не мав до нього доступу. Ефiр проник туди так само, як i в будь-яке iнше мiсце Всесвiту. Отже, тварина встояла проти отрути. З цього можемо зробити висновок, що i поза цiею кiмнатою кожна iнша амеба не вмерла, як ви помилково припустили, а пережила катастрофу.

– Але i в цьому випадку я не налаштований вибухнути громовим «ура», – бовкнув лорд Джон. – Яке ж значення мае для нас цей факт?

– Вiн доводить, що свiт не вмер, як ми припускали, i що в ньому тривае тваринне життя. Якби ви володiли науковою уявою, то могли б, виходячи з одного цього факту, уявити собi свiт через кiлька мiльйонiв рокiв, – а такий промiжок – мить у жахливому потоцi часу, – i тодi ви побачили б свiт знову наповненим тваринами та людьми, зобов’язаними своiм виникненням ось цьому крихiтному паростку.

Ми з вами бачили степову пожежу, що спалила на поверхнi землi всi слiди трави та рослин i залишила по собi лише обвуглену пустелю. Можна було подумати тодi, що такою вона перебуватиме навiки, але корiння рослин залишилося, й якби ви за кiлька рокiв знову вiдвiдали це мiсце, то нiде не побачили б навiть слiдiв пожежi. Це мiкроскопiчне створiння таiть у собi корiнь зростання всього тваринного життя, й унаслiдок незмiнно триваючоi еволюцii, через якийсь час зникнуть усi слiди пережитоi нами свiтовоi катастрофи.

– Вражаюче цiкаво! – сказав лорд Джон, котрий, спершись на стiл, заглядав у мiкроскоп. – Кумедний карапузик! № 1 у майбутнiй галереi пращурiв людини. У нього на тiлi е гарний великий гудзик.

– Темний предмет – це ядро його клiтини, – пояснив Челленджер тоном няньки, яка вчить абетки свого вихованця.