Долина страху

– О котрiй годинi спустили портьери?

– Коли засвiтили лампи, – вiдповiв дворецький, – одразу пiсля четвертоi.

– Тут хтось вичiкував, – сержант показав на слiди вiд брудних чобiт у кутку. – Якщо виходити з вашоi теорii, мiстере Беркер, то можна припустити, що вбивця зайшов до садиби пiсля четвертоi, коли фiранки були спущенi, але до шостоi, поки мiст не пiдняли. У кiмнатi не знайшлося мiсця, куди можна було б сховатися, i вiн забився пiд гардини. Це цiлком очевидно.

– Чи не гаемо ми дорогоцiнний час? – поцiкавився Беркер.

Сержант iз хвилину мiркував.

– Звiдси немае потягiв до шостоi ранку, тому залiзницею вiн виiхати не зможе. Якщо ж пiде дорогою, то будь-хто зверне увагу на його бруднi чоботи та примiтить чужинця. Втiм, у будь-якому випадку я не можу пiти звiдси, поки мене не змiнять.

Лiкар уважно оглядав тiло.

– А це що за знак? – спитав вiн. – Вiн не мае якогось зв’язку зi злочином?

Права рука убитого була вивiльнена з халата й оголена до лiктя.

– Цей знак я бачив у Дугласа впродовж останнiх десяти рокiв, – вiдповiв Сесiл Беркер.

– І я також, – додав дворецький. – Щоразу, коли господаревi доводилося засукати рукав, я бачив цю дивну мiтку. І часто дивувався, що вона могла б означати.

– Мабуть, цей знак не мае нiчого спiльного з убивством, – припустив сержант Вiлсон. – Але все ж це дуже дивно… Ну, щось iще?

Дворецький здивовано вказав на руку мерця.

– Вiн зняв його обручку!

– Що?

– Атож! Мiстер Дуглас завжди носив свою обручку на мiзинному пальцi лiвоi руки. Перстень, зроблений iз золотого самородка, завжди одягав пiсля обручки, i каблучку змiйкою – на середньому пальцi. Ось перстень iз самородка, ось змiйка, а обручка зникла.

– Дворецький мае рацiю, – пiдтвердив Беркер.

– Якщо мiстер Дуглас носив обручку пiд самородком, то вбивцi довелося спочатку зняти його, потiм обручку, а потiм одягти каблучку iз самородка назад?

– Так виходить.

Вiлсон скрушно похитав головою:

– Чим швидше передамо цю справу до Лондона, тим для нас краще. Вайт Мейсон – спритний чоловiк, проте, гадаю, в будь-якому разi доведеться звернутися до Лондона. Ця надзвичайно складна справа нам не до снаги.