Міфи та легенди українців

Якось у п’ятницю одна з них пiшла воду носити, а друга стала мички микати, третя ж, котра дала обiтницю, сiла собi на печi й сидить. Ось перша змикала цiле повiсмо, причому – нi з того нi з сього – в неi заболiла голова, i вона заснула; друга п’ять разiв принесла води. Раптом до хати входить дiвчина, сама П’ятниця, заглянула на пiчку i каже тiй, котра нiчого не робила:

– Ти нiкому нiчого не розповiси?

– Нi.

– Дивися ж, що я робитиму, i наказуй усiм, щоб по п’ятницях не працювали.

Тодi взяла голову тiеi невiстки, котра змикала повiсьмо конопель, розколола ii, зняла череп, геть-чисто всю кострицю всипала в голову, пiсля чого зшила ii шовком, як вона ранiш була.

Дiвчина пiшла з хати, а невiстка та прокинулась i все хапаеться за голову: надто вже вона розболiлася в неi. Невiстка, котра нiчого не робила, всмiхнулась при цьому.

– Чому ти смiешся? Це ти менi наврочила за те, що я багато мичок намикала! Сама, либонь – Свята Явдоха (Євдокiя), сидиш собi на печi, нiчого не робиш!

Вона з тiеi пори захворiла, а третя невiстка все лиш посмiюеться, однак таемницi не розкривае.

Возили хвору i до лiкарiв уже – нiхто не допомагае, i вона так промучилась цiлий рiк, що хоч помирай. Раптом третiй невiстцi, яка не працювала по п’ятницях, являеться якось увi снi Свята П’ятниця i каже:

– Скажи хворiй, щоб вона дала таку обiтницю: хай поститься п’ятнадцять п’ятниць i найме п’ятнадцять молебнiв у п’яти церквах, – тодi вона одужае.

Вона розповiла все хворiй, але та не звернула на це нiякоi уваги. Тодi П’ятниця явилася до неi самоi увi снi i каже:

– А чи знаеш, що е у твоiй головi?

– Не знаю.

– А хочеш знати?

– Хочу.

– Якщо не хочеш дiла сполнять, то помреш, залишиш сиротами дiтей.

– Виконаю дiло, – пообiцяла тодi хвора.

П’ятниця сказала:

– Висякайся на землю!

Сякнула вона – i з носа почала випадати костриця.

– Дивись, що в твоiй головi!

Хвора впала на колiна; тодi почала поститися i молитися. Знову явилась П’ятниця, наслала на неi глибокий сон, розпорола голову, вимила, вичистила, зцiлила, а кострицю всю склала на купку.

Хвора прокинулась, розплющила очi, глянула, а перед нею лежить уся костриця, яку вона намикала з мичок.

– Бiльше не чинитимеш так? – спитала П’ятниця.

Хвора зареклася так робити.

Сонце i чорти

Колись на «сходi сонця» жила надзвичайна красуня – «панна», а тiльки-но, бувало, сонце сходить, «панна» його вимие, гарненько витре – ось чому сонце ранiше свiтило значно яскравiше, нiж тепер.