Маленькі жінки. Частина 1

З цими словами Джо взяла свою мiтлу й пiшла в будинок, думаючи, що скаже Мармi. Ця iдея iз запрошенням Джо в гостi дуже захопила Лорi, тож вiн потихеньку готувався до ii вiзиту, оскiльки, як сказала панi Марч, вiн був «маленьким джентльменом» i вшанував майбутню гостю, причесавши свое кучеряве волосся, пристебнувши свiжий комiрець та прибравшись у кiмнатi, яка, незважаючи на пiвдюжину слуг, була не така вже й акуратна. Скоро пролунав гучний дзвiнок, а за ним – рiшучий голос, що запитував «панича Лорi». Одразу пiсля цього молодий слуга вбiг до кiмнати Лорi, повiдомивши, що молода ледi чекае на нього.

– Добре, покажи iй, куди йти, це панна Джо, – сказав Лорi, пiдходячи до дверей своеi маленькоi зали, щоб зустрiтися з Джо, яка виглядала вельми невимушено, з накритим блюдом в однiй руцi й трьома кошенятами Бет – в iншiй.

– Ось я, ось пакунок з маминими лiками та iнший баласт, – сказала вона бадьоро. – Мама приготувала це з любов’ю, i була рада, якщо я зможу зробити що-небудь для вас. Мег хотiла, щоб я принесла трохи ii бланманже, вона чудово готуе цей десерт, а Бет подумала, що ii кiшки стануть вам у пригодi.

Найцiкавiше, що кумедна передачка вiд Бет була тим, що повнiстю захопило Лорi. Граючись iз кошенятами, вiн майже забув про свою сором’язливiсть та здавався дуже товариським.

– Це виглядае занадто красиво, щоб iсти, – сказав Лорi, посмiхаючись вiд задоволення, коли Джо вiдкрила блюдо й показала бланманже, оточенi гiрляндою з зеленого листя й червоних квiток улюбленоi геранi Емi.

– Та ну, пусте, вони тiльки хотiли показати свою прихильнiсть до вас. Скажiть служницi подати десерт вам до чаю. Це настiльки легка iжа, що ви зможете з’iсти ii навiть з хворим горлом. Яка все-таки у вас затишна кiмната! – вигукнула Джо, яка любила перестрибувати з однiеi теми на iншу.

– Вона могла б бути затишною, так, але покоiвки такi ледачi, що я навiть не знаю, як змусити iх пiдтримувати тут порядок.

– Це дрiбницi, якщо хочете, я можу привести тут усе до ладу хвилини за двi, потрiбно всього лиш почистити камiн, а значить – i речi, поставленi на камiнну дошку. Так, – сюди поставимо книжки, пляшки залишимо там, i ваш диван… його треба повернути до свiтла. Трохи струсимо подушки… ну, ось, тепер краще.

І це справдi було так, бо вони смiялися, розмовляли, поки Джо розставляла речi по мiсцях, подарувавши кiмнатi абсолютно iншу атмосферу.