Маленькі жінки. Частина 1

Натомiсть залишаюся вдома i займаюся плетивом, як стара руiна!

Джо труснула блакитною армiйською шкарпеткою так, що спицi вдарилися одна об одну, нiби iспанськi кастаньети, а клубок з нитками перелетiв через всю кiмнату.

– Бiдна Джо! Це дуже прикро, але iй навряд чи можна допомогти. Треба намагатися приймати те, що е. Ти хоча б можеш уподiбнити свое iм’я хлоп’ячому. У будь-якому разi можеш грати роль нашого старшого брата, – сказала Бет, погладжуючи густе волосся Джо. Навiть нескiнченне миття посуду не змогло вбити лагiднiсть пальцiв Бет.

– Щодо тебе, Емi, – продовжувала Мег, – то ти все-таки занадто нiжна й манiрна. Твоi жести поки ще милi, але скоро ти перетворишся на оранжерейну рослину, котра не зможе дати собi раду. Менi, звiсно, подобаються твоi приемнi манери й витончена вимова, коли ти не намагаешся бути занадто елегантною. Але твоi абсурднi слова не кращi, нiж грубiсть Джо.

– Якщо Джо – хлопчик, а Емi – оранжерейна рослина, то хто тодi я? – запитала Бет, прагнучи почути щось i про себе.

– А ти, дорога, ти нiчого, крiм цього, – тепло вiдповiла Мег. – З думкою Мег погоджувалися всi присутнi, бо «Миша» була улюбленицею в сiм’i.

Що ж, юнi читачi, я знаю, ви хочете знати, як «виглядають люди», тому настав час накидати портрети наших чотирьох сестер, якi нинi зайнятi плетивом. Ми бачимо зручну кiмнату, за вiкнами якоi щойно випав перший грудневий снiг, а мiсто поволi огортають сутiнки. Вона затишна, хоч старий килим давно вицвiв, а меблi скромнi i без прикрас.

Водночас ii стiни прикрашають гарнi картини, а книжковi полицi заставленi рiзноманiтними виданнями, на вiкнах знайшли прихисток хризантеми й рiздвянi троянди, а в камiнi весело потрiскують дрова. Все це створюе атмосферу домашнього спокою.

Маргарет, найстаршiй з чотирьох сестер, виповнилось шiстнадцять. Вона дуже красива. Їi очi великi й яснi. М’яке каштанове волосся гарно обрамляе обличчя, яке прикрашають вуста, схожi на стиглу ягоду.

Руки – бiлi й нiжнi… Дiвчина цвiте, наче неповторна квiтка. Їi краса була гордiстю сiм’i.

П’ятнадцятирiчна Джо вирiзняеться високим зростом, тонким станом та смуглою шкiрою. Вона чимось нагадуе лоша. Джо часто не знала, куди подiти своi довгi руки й ноги, якi, здавалося, iй постiйно заважають. Однак вираз обличчя дiвчини свiдчив про рiшучiсть характеру. Нiс – трохи смiшний. Очi – сiрi й гострi, дуже виразнi, вони, здаеться, бачать усе.