Маленькі жінки. Частина 1

Гармидер ще повнiстю не вщух, коли в кiмнатi з’явилася Ханна:

– Панi Марч передае вiтання та просить юних ледi спуститися до вечерi.

Вечеря стала сюрпризом навiть для акторiв, коли вони побачили на столi рiзноманiття наiдок: морозиво двох видiв – рожеве й бiле, торт, фруктовi та заварнi французькi тiстечка. Посерединi столу стояли вази з чотирма букетами квiтiв. Звiсно, дiвчата знали, що iхня Мармi щедра людина, але такий стiл тут не накривали вiдтодi, як батько був зi статками.

Дiвчатам перехопило подих вiд подиву, i вони дивилися спочатку на стiл, а потiм на матiр, яка мала дуже задоволений вигляд.

– Це феi? – запитала Емi.

– Санта Клаус, – сказала Бет.

– Це зробила наша Мармi, – Мег посмiхнулася ii найсолодшою з усiх своiх можливих усмiшок, хоч ii дещо приперчив незнятий грим – бiлi брови та сиве волосся.

– Мабуть, тiтонька Марч прийшла до нас та виклала грошi на вечерю, – закричала Джо, яку раптово охопив здогад.

– А ось i нi. Це все вiд старого пана Лоуренса, – вiдповiла панi Марч.

– Дiдусь того хлопчика? Пан Лоуренс? Але чому вiн це зробив? Ми його навiть не знаемо! – вигукнула Мег.

– Ханна розказала одному з його слуг про наш сьогоднiшнiй снiданок. Цi чутки дiйшли й до пана Лоуренса. Старому дуже сподобався наш вчинок. Вiн знав мого батька багато рокiв тому, i вiдправив менi ввiчливу записку у другiй половинi дня, сказавши в нiй, що сподiваеться отримати мiй дозвiл, щоб висловити дружне почуття до моiх дiтей, надiславши iм кiлька дрiбниць на честь свята.

– Це хлопчик попросив його це зробити, я знаю, що це вiн! Чудовий хлопець, менi хотiлося б познайомитися з ним. Вiн, гадаю, теж цього хоче, але через сором’язливiсть не наважуеться. Я хотiла якось пiдiйти до нього, але Мег не дозволила. Хоч, що тут такого, вiн же все одно йшов повз нас! – сказала Джо, коли тарiлки були розставленi, а морозиво стало танути у ротi вдячних дiвчаток.

– Ти маеш на увазi людей, що живуть у великому будинку по сусiдству, – запитала одна з дiвчат. – Моя мати знае старого пана Лоуренса, але каже, що вiн дуже гордий i не любить спiлкуватися зi своiми сусiдами. Його онук теж нiкуди не ходить й нi з ким не спiлкуеться. Бiдний хлопчик тiльки знае свого вихователя та може iздити верхи. Пан Лоуренс змушуе його вчитися. Ми якось запросили його до нас, але вiн не прийшов.