Маленькі жінки. Частина 1

– Мег, як гарно в тебе виходить! Емi, йди сюди, нумо теж читати. Я допоможу тобi з важкими мiсцями. А в разi потреби – сестри нам пояснять незрозумiлi речi, – тихо мовила Бет, вражена красивим подарунком. Приклад сестер надихав Бет розпочати й свое читання.

– Менi подобаеться, що моя книжка синя, – сказала Емi. Потiм у кiмнатах стало дуже тихо. Сторiнки м’яко горталися, одна за одною. Зима. Сонце потроху пiдкрадалося до вiконного скла, торкаючись дiвочих голiв, кидало промiння на iхнi серйознi обличчя, наче посилаючи рiздвянi привiтання.

Пройшло десь пiвгодини, i дiвчата збiгли сходами вниз, щоб подякувати матерi за подарунки. Проте Мармi вдома не було. Мег звернулася до Ханни:

– А де мама?

– Тiльки Бог знае, дитино. Якась нещасна людина просила милостиню, i ваша мама одразу вийшла, щоб запитати, що iй потрiбно. Нiколи, мабуть, на свiтi не було жiнки, щоб так само любила роздавати направо й налiво воду, одяг та борошно.

Власне, Ханна жила в iхнiй сiм’i так довго, що в нiй бачили бiльше друга, нiж служницю.

– Гадаю, вона повернеться найближчим часом. Тож поки приготуемо снiданок i все iнше, – сказала Мег, дивлячись на подарунки для матерi, зiбранi в кошик та схованi пiд диваном, – коли прийде час, вони дiстануть iх. Потiм Мег згадала: – Емi, стривай-но, а де ж твiй флакончик з парфумами для Мармi?

– Вона щойно забрала його. Мабуть, щоб прикрасити якоюсь стрiчкою, – вiдгукнулася Джо, яка вдягнула новi капцi для Мармi, щоб трохи iх розносити i, пританцьовуючи, ходила по кiмнатi.

– Моi хустинки виглядають дуже мило, чи не так? Ханна випрала та попрасувала iх, – сказала Бет, з гордiстю оглядаючи свiй подарунок з дещо криво вишитими лiтерами, якi одначе вартували дiвчинi неабияких зусиль.

– Блаженна дитино! Замiсть «М. Марч», вона вишила «Мама». Боже, як смiшно! – розсмiялася Джо, взявши одну хустинку.

– А хiба щось не так? Я гадала, краще зробити так, бо iнiцiали Мег – це теж «М. Марч», а я не хочу, щоб хтось використовував це, крiм Мармi, – стривожено мовила Бет.

– Все гаразд, моя дорога. Це дуже гарна та мудра iдея – так нiхто не зможе помилитися. Я певна, твiй подарунок дуже сподобаеться iй. Я знаю, – сказала Мег. Вона намагалась заспокоiти Бет чарiвною посмiшкою. А за Джо iй було прикро.

– Там мама! Швидко ховайте кошика! – скрикнула Джо, щойно почувся скрип дверей вiтальнi.

Однак дверi вiдчинила Емi. Вона здивовано подивилася на сестер, якi в свою чергу вирячилися на неi.