Богиня і Консультант

Натомiсть народжуеться вiдчуття, що вiн знав, знае i знатиме ii десь у вiчному поверненнi, у минулих i майбутнiх своiх життях.

Чорношкiра вицiловуе груди Софii. Немов от-от почне iх з’iдати. Краплини поту на тiлi чорношкiроi блищать, наче дрiбнi перлинки. Софiя стогне. Дуже пристрасно i мелодiйно.

Мiтелик наближаеться до лiжка, але його увагу вiдволiкае фреска на стiнi кiмнати. На фресцi зображенi двi пташини. Павичi або фазани, Мiтелик зле розумiеться на птахах. Одна пташина тримае у дзьобi нагай, друга – пальмову гiлку.

Над цим малюнком намальованi п’ять коринфських колон. Кожна пофарбована у певний колiр. Над бiлою намальовано мiсяць, над жовтою – сонце, над зеленою – знак Юпiтера, над червоною – Марса. Лише над синьою намальовано змiю i зiрку.

Чомусь вiн не може вiдiрвати погляду вiд змii i зiрки. Вiн намагаеться порахувати, скiльки в зiрки промiнчикiв, i раптом прокидаеться.

Дiана стояла бiля вiкна. Вiн задивився на темний силует ii тiла. Вона уважно вивчала екранчик своеi навороченоi мобiли.

За вiкном починався ранок.

– Іди до мене, – покликав вiн.

– Менi треба йти, – Дiана була вiдчужена i холодна.

– Куди?

– На виклик. Менi прислали SMS.

– Отак зранку?

– Так.

– Важко тобi.

– Це такий бiзнес, мася.

– Я бачив сон про твою школу Х.

– Вау! – холодна маска на обличчi Дiани тане вiд зацiкавленостi. – Що ти бачив? Тобi сподобалося?

– Сподобалося. Ти там просто пекельна красуня. Богиня. Володарка Звiрiв.

– А хто там ще був?

– Руда i висока дiвчина.

Зеленоока. Уся в ластовиннi.

– Ти дiйсно був у моему снi… Як цiкаво, – нiздрi Дiани сiпнулися. Мiтелик вирiшив, що вiд збудження.

– Хто вона?

– Вона перебувае в школi Х пiд номером. Їй заборонено розмовляти. А те, що вона пише на уроках, нам не показують. Ми не знаемо, хто вона й звiдки. Їi нiколи не беруть на «нiчнi чергування».

– Може, вона незаймана?

– Целка у школi Х? Ти мене насмiшив.

– Я бачив на нiй пояс вiрностi.

– Це не з мого сну.

– Мiж вами щось е.

– Щось е.

– Ти закохана в неi?

– Я закохана в Лолу. У нiжну чорну пантеру Лолу.

– А вона в тебе?

– Так.

– Ага. А як там, у твоему снi, iм’я тоi бiлявоi «ляльки»?

– Софiя.

– Гм-м-м… Хто б сумнiвався… Я був у Залi Насолод. Я бачив ii та якусь чорношкiру. Напевно, це була Лола.

– Ти бачив продовження мого сну, про який я тобi розповiла.

– Продовження? Найкращий твiр таки Софiя написала?

– Нi, болт iй! Найкращий твiр написала моя чорна Лола.