Богиня і Консультант

– Я не живу! – вчергове донеслося з вiкна «собачоi буди».

– Там, – сказала Індиго, показуючи на прохiд, що вiв налiво.

– Ти щось побачила? – насторожився Одноокий.

– Що?

– Ту рiч.

– Нi.

– А що?

– Мiсце тоi дачi.

– Товстуха про це подумала?

– Мабуть.

– Що значить «мабуть»?

– Я не знаю.

– Добре, подивимося.

Вони пройшли туди, куди показала дiвчина. За три будинки вiд перехрестя чорнiло свiже згарище. Судячи з його розмiрiв, згорiла дача була вдесятеро бiльшою за «собачу буду».

– Господи! – вирвалося в Мiтелика. – Хто це зробив?

– Привиди, Мiта-брате, привиди…

8

– Ти ж не проти, брате, якщо Індижка поживе кiлька днiв у тебе? – спитав Одноокий, коли вони в’iхали до мiста.

– Ти забув: я все ще одружений.

– Не забув. Вона не виходитиме з квартири. Буде сидiти тихо-тихо, як мишеня. Їсти тобi готуватиме. Хату прибере. Нiхто й знати не буде.

– Якась крайня необхiднiсть?

– Хто помагае сиротам, тому Бог помагае.

– Ти й у церквi пiдробляеш?

– На чверть ставки.

– «Кiлька днiв» – це скiльки?

– Три-чотири.

– Не бiльше?

– Нi. Не бiльше.

– До речi, Анжела наступного понедiлка виписуеться.

– Ще тиждень е.

– Шiсть днiв.

– Ок.

– Що «ок»?

– Шiсть днiв.

– Чотири, брате. Чо-ти-ри, – Мiтелик для переконливостi показав Одноокому чотири пальцi. Хоча варто було показати нахабi один. Середнiй. – А чому вона не може пожити в тебе? Ви ж, я так зрозумiв, давнi фронтовi друзi.

– Вiн смiшний, – прокоментувала Індиго.

– Вiн цивiльний бiлий зайчик, – виправив ii Яра i знов розвернув свое око до Мiтелика. – Розумiеш, брате, мiй штабний блiндаж тепер добряче пристрiляний мазафакерами. А дiтей треба оберiгати. Дiти – наше майбутне. Правда, мала? До речi, якщо будеш до неi чiплятися, я тобi яйця вiдрiжу. Болгаркою.

– Ображаеш. Я ж не по тем делам, брате.

– Таж я бачив, як ти на неi сьогоднi дивився.

– Пшол нах, любий брате.

– Уже пшол. Мiж iншим, може, ти хочеш iще трошки побалакати про безпiдставнiсть теорii свiтового заколоту? Про рiзновекторнiсть та рiзноманiтнiсть?

– Нi. Потiм побалакаемо. Тiльки одне питання.

– Розумне, я сподiваюсь?

– Найрозумнiше.

– Валяй.

– На чиему ти боцi?

– На правильному, брате.

– Нi-нi, стоп. Це не вiдповiдь. Хто ти?

– Вважай мене гоблiном.