Казки

Король скинув весь свiй одяг, i шахраi почали удавати, що надягають на нього один за одним усе вбрання, яке приготували, а король повертався на всi боки перед дзеркалом.

– Як чудово облягае, як прекрасно сидить! – казали всi. – Який малюнок! Якi кольори! Яке дорогоцiнне вбрання!

– Надворi приготовлено балдахiн, що понесуть над вами, ваша величносте, пiд час процесii, – сповiстив головний церемонiймейстер.

– Ну, я готовий, – сказав король. – Чи добре сидить?

Вiн ще раз повернувся перед дзеркалом, бо хотiв показати, що уважно розглядае свое вбрання.

Камергери, якi мусили нести шлейф, опускали руки донизу, нiби пiдiймали його. Вони йшли i вдавали, нiби щось несуть у повiтрi. Вони не насмiлювалися показати, що нiчого не бачать.

Так виступав король у процесii пiд розкiшним балдахiном, i всi люди на вулицi i з вiкон кричали:

– О! Нове вбрання короля незрiвнянне! Який чудовий шлейф його мантii, як чудово лежить!

Нiхто не хотiв показати, що вiн нiчого не бачить.

Адже це означало б, що вiн не придатний для своеi посади або страшенно дурний. Жодне вбрання короля не мало такого успiху, як це.

– Та вiн же зовсiм голий! – закричав раптом якийсь маленький хлопчик.

– О небо, ти чуеш голос невинностi! – сказав батько, i всi почали пошепки переказувати один одному слова дитини.

– Вiн голий. Дитина каже, що на ньому зовсiм нiчого нема.

– Та вiн же зовсiм голий! – закричав нарештi весь народ.

Королю раптом стало нiяково, йому i самому здавалося, що народ каже правду, але вiн подумав:

«Все ж таки я мушу витримати всю процесiю».

І вiн продовжував виступати ще величнiше, а камергери йшли i несли шлейф, якого насправдi зовсiм не було.

Принцеса на горошинІ

Жив колись один принц, i захотiлося йому одружитися з принцесою, та тiльки зi справжньою принцесою. Вiн об’iздив цiлий свiт, щоб знайти таку, але так i не знайшов собi нареченоi. Принцес було скiльки завгодно, та чи були вони зовсiм справжнi, цього вiн нiяк не мiг добрати.

Все йому здавалося, що щось не так. От вiн i повернувся додому зажурений – адже вiн так хотiв знайти справжню принцесу i одружитися.

Якось увечерi розгулялася страшна негода: гуркотiв грiм, спалахувала блискавка, а дощ лив як з вiдра! Страх та й годi!

Раптом хтось постукав у мiську браму, i старий король пiшов вiдчинити.

За брамою стояла принцеса.