Казки

– Ось куди! – сказав король, побачивши першi ворота з хрестом.

– Нi, ось куди, чоловiченьку, – заперечила королева, побачивши хреста на iнших воротах.

– Але й тут хрест… І тут! – загомонiли дами й офiцери, бачачи хрести на всiх воротах.

Тут усi зрозумiли, що дiла з цього не буде.

Але королева була дуже розумною жiнкою, вона вмiла не тiльки в каретах гуляти. Взяла вона великi золотi ножицi, порiзала великий шматок шовковоi матерii на клаптики i зшила малесенький гарненький мiшечок. У той мiшечок насипала дрiбноi гречаноi крупи i прив’язала до спини принцеси, а потiм прорiзала в мiшечку маленьку дiрочку, щоб крупа сипалася на шлях, яким поiде принцеса.

Вночi з’явився знову собака, посадив принцесу на спину i понiс до солдата. Солдат так полюбив принцесу, що захотiв стати принцом i одружитися з нею.

Собака не помiтив, що крупа сипалася за ним по дорозi вiд замку до вiкна солдата, куди вiн стрибнув з принцесою. Вранцi король i королева дiзналися, куди iздила принцеса, i солдата посадили до в’язницi.

От i сидiв вiн. Ой, як там було темно й нудно! Йому сказали: «Завтра вранцi тебе повiсять!»

Дуже невесело було це почути. А кресало свое вiн забув удома, в готелi. Вранцi солдат пiдiйшов до маленького вiконечка своеi камери i став дивитися крiзь грати на вулицю: народ юрбами поспiшав за мiсто подивитися, як його вiшатимуть. Били в барабани, проходили полки солдатiв. Усi люди бiгли, бiг i хлопчик-швець у шкiряному фартусi i черевиках.

Вiн бiг галопом, i один черевик злетiв з ноги i вдарився об стiну, за якою сидiв солдат i дивився крiзь грати.

– Ей, ти, куди поспiшаеш? – гукнув йому солдат. – Адже без мене справа не обiйдеться, а коли ти збiгаеш туди, де я жив, i принесеш менi мое кресало, я дам тобi чотири монети. Тiльки одна нога тут, а друга там.

Хлопчик був не проти одержати чотири монетки, мерщiй дременув за кресалом, вiддав його солдатовi, i… ну зараз почуемо, що було потiм!

За мiстом була збудована висока шибениця, а навколо стояли солдати i багато сотень тисяч народу.

Солдат уже стояв на сходах, але коли вже хотiли накинути йому петлю на шию, вiн сказав, що перед тим, як стратити злочинця, завжди виконують якесь його невинне бажання. Вiн дуже хотiв би викурити люлечку тютюну – адже це буде його остання люлечка на цiм свiтi.

Король не посмiв вiдмовити в такому проханнi, i солдат витяг свое кресало.