Ефект Ярковського. Те, котре – холод, те, яке – смерть…

Так трудно запомнить?

– Оленка, Ілонка – all the same [6 - Без рiзницi (англ.).], я ж не про те, – править свое бородань. – Я про дивнi гiбриди. Ти вiдчуваеш себе аристократкою, а працюеш у лiберальному виданнi з людьми, якi зневажають фундаментальнi цiнностi, вiру та гiднiсть твоiх предкiв. І все нiби нормально, це тебе не пригнiчуе.

– А с какого перепугу это должно меня угнетать? – Ілона видихае в бiк спiврозмовника хмарку диму. – Мои коллеги воспитанные люди. Никто не оскорбляет моих предков. Не вижу противоречия и поводов для внутреннего конфликта.

– Зате я бачу, – запевнюе бородань. – Для мене Європа е невичерпним резервуаром Традицii, дорогоцiнною скринею сенсiв i змiстiв. Якщо ти аристократка, ти маеш це вiдчувати. Адже саме аристократiя е хранителем духовних первнiв европейськоi цивiлiзацii. А ти крутишся у червоному колесi. У кублi руйнiвникiв i цинiкiв, якi вклоняються грошам та успiховi. У лiволiберальнiй химерi так званого «прогресу».

– «Леволиберальная химера»? – посмiхаеться Ілона.

 – Вот и поговорили… Быстро же ты сполз на политику. Мы сегодня начали с каинитов и ересиологов, с Августина, Мейстера Экхарта и Эрфорда, а теперь о чём говорим? А эта пошлая терминология ультраправых, этот лай на прогресс. Мне скучно.

– Тобi цiкавiше говорити про громадянське суспiльство, про iнфляцiю антропологiчних визначень i таке iнше? Ти ж спадкоемиця шляхетноi кровi, ти в Бога вiриш. Я розумiю, що вся та твоя культурна тусовка зорiентована на свiтовi лiберальнi клуби. В культурi i мистецтвi у них монополiя.

Я розумiю. Але ж тут, зi мною, ти можеш бути тим, ким ти е насправдi, ти можеш бути баронесою, а не перекладачкою з глобальноi на хутiрську.

– Это ты ничего не понимаешь, – Ілона мружиться на спiврозмовника крiзь повiльну хмарку сигарного диму. – Я всегда баронесса. В любых раскладах. А ты примазываешься к людям, для которых всегда будешь плебеем, начитавшимся Элиаде и Генона. Ты скучный сорокалетний книжный мальчик.

– Я тебе не ображав… – починае бородань, але що вiн там каже далi i якими аргументами контратакуе, Ярковському почути не виходить.

Навколишне смикнулось, розумне згущення зашипiло гадюкою. Звуки i контури потонули у сiрих пасмах туману. Над очима еспера виник рiзкiй пульсуючий бiль.

«Ми платимо за вхiд на виходi», – згадав Ярковський слова Наставника i вирiшив, що така розкiшна реконструкцiяварта кiлькох годин головного болю. З iншого боку, вiн не побачив нiчого, що прояснило би обставини вбивства Ілони.