Сестра Керрі

Саме з цих мiркувань Герствуд продовжував придiляти дружинi певну увагу i скрiзь бував iз нею. Це було, звичайно, дуже нудно, але вiн втiшав себе тим, що зустрiчаеться в цей час iз знайомими i мае всi тi розваги, яким ii присутнiсть аж нiяк не може завадити. Часом вiн iз певною цiкавiстю спостерiгав за дружиною, – вона була ще досить приваблива, i чоловiки звертали на неi увагу. Була охоча до товариства й до лестощiв, хоча й пихата. Герствуд добре розумiв, що при тих стосунках, якi мiж ними склались, всi цi якостi легко можуть довести ii до бiди.

Вiн узагалi не схильний був довiряти жiнкам, а своiй дружинi – тим бiльше, бо нiколи не вбачав у нiй таких чеснот, якi б вселяли в чоловiка його типу особливе довiр’я й пошану. Колись вона таки його любила, але тепер, коли подружнi узи бiльше не з’еднували, – мало що могло статися!

За останнiй рiк чи два витрати сiм’i дуже зросли. Джессiка раз у раз вимагала обнов, а мiсiс Герствуд, не бажаючи вiдставати вiд дочки, теж частенько пiдновляла гардероб. Герствуд довгенько терпiв, але якось не витримав.

– Джессiка потребуе новоi сукнi, – промовила мiсiс Герствуд недбало вранцi.

Герствуд саме стояв перед дзеркалом i одягав один iз своiх вишуканих жилетiв.

– Якщо не помиляюся, вона зовсiм недавно придбала щось, – зауважив вiн.

– Так то ж вечiрне, – спокiйно вiдповiла дружина.

– Останнiм часом ii вдяганки коштують чимало грошей, – зiтхнув Герствуд.

– Що ж тут такого? Вона молода, бiльше бувае в свiтi, – вiдповiла дружина.

Але було в його тонi щось таке, чого вона нiколи ранiше не чула.

Герствуд подорожував не часто. Коли ж доводилося кудись виiжджати, вiн зазвичай брав дружину з собою. Але незадовго перед описуваними подiями група членiв мунiципалiтету органiзувала поiздку до Фiладельфii на кiлька днiв – щоб розважитись. Запросили i Герствуда.

– Нас же там нiхто не знае, – сказав йому втаемничено один з органiзаторiв поiздки, джентльмен у височезному шовковому цилiндрi, обличчя якого красномовно свiдчило про його малорозвиненiсть i похiтливiсть.

 – Ми зможемо там досить весело провести час, – при цьому вiн пiдморгнув оком. – Їдьмо з нами, Джордже, неодмiнно!

Другого дня Герствуд повiдомив дружину про свiй намiр.

– Джулiе, я збираюсь поiхати на кiлька днiв.

– Куди? – спитала вона, кидаючи на нього допитливий погляд.

– У Фiладельфiю, у справах.

Вона продовжувала пильно дивитись, чекаючи, що вiн додасть.

– На жаль, цього разу я не зможу взяти тебе iз собою.