Сестра Керрі

Чорт, це просто обурливо, що молодим дiвчатам доводиться отак поневiрятись! Уже холоднеча, а у неi немае у що вдягнутись! Просто жах! Зараз же треба пiти до «Фiцджералда i Моя» i викурити заспокiйливу сигару. Вiн згадував личко Керрi, i ноги поспiхом несли його.

Керрi повернулась додому в такому пiднесеному настроi, що не могла його приховати. Але несподiванi грошi принесли з собою цiлий ряд ускладнень, якi ii неабияк непокоiли. Як же купити собi щось iз одягу? Адже Мiннi знае, що у неi iх немае? Ще не дiйшовши додому, вона зрозумiла: це неможливо! Якi пояснення вона могла б дати?

– Ну як? – спитала Мiннi, маючи на увазi ii пошуки.

Керрi не мала звички обманювати i, почуваючи одне, говорити протилежне. Якщо вже ухилятися вiд правди, то принаймнi тодi, коли в цьому е нагальна потреба. Отже, щоб не скиглити, адже на душi було так радiсно, вона усмiхнулась:

– Менi дещо обiцяли!

– Де? – скинулась сестра.

– У магазинi «Бостон».

– Точно пообiцяли? – допитувалась Мiннi.

– Завтра дiзнаюся, – вiдповiла Керрi, не маючи охоти брехати довше, нiж це необхiдно.

Мiннi вiдчула, що в Керрi полiпшився настрiй, i вирiшила, що це слушна нагода, щоб розтлумачити сестрi, якоi думки Гансон про цi ii спроби переiзду до Чикаго.

– А коли тобi не вдасться одержати це мiсце… – вона затнулася.

– Якщо я найближчим часом не знайду нiчого, то, мабуть, поiду додому.

Мiннi швидко пiдхопила:

– Гансон теж вважае, що так буде краще, принаймнi на зиму…

Керрi одразу все зрозумiла: iм не хочеться тримати на шиi безробiтну.

Вона не сердилася на Мiннi, та й на Гансона теж. Але сидячи оце зараз i мiркуючи над словами сестри, дуже радiла, що у неi е грошi Друе.

– Авжеж, – промовила вона розважливо, – я теж так гадала.

Вона не сказала, що вiд цiеi думки все в нiй обурювалося! Що чекало ii в Колумбiя-Сiтi? Хiба вона не знае тамтешне нудне, одноманiтне життя? А тут – величезне, таемниче мiсто, яке все ще притягувало до себе, як магнiт.

Те, що вона встигла побачити, лише натякало на всi можливостi, якi в собi воно таiло. І що ж тепер – зректися цього всього i повернутись до нужденного iснування? Їй хотiлося волати вiд самоi думки про це!

Керрi рано прийшла додому. Сховалась у вiтальню, щоб усе обдумати на самотi. Що ж робити? Не може бути й мови, щоб купити собi обнови i заявитися в них тут! Частину з цих двадцяти доларiв доведеться залишити на той випадок, коли треба буде iхати додому.