Антологія української фантастики XIX—XX ст.

Зате в оповiданнi «Нiжинський полковник Іван Золотаренко» присутнiй саме фантастичний елемент.

Ряд творiв ХІХ ст. балансують на межi фантастики i реальности. Такою е невелика повiсть «Змiй» А. Подолинського, де «змiй», або «перелесник», який страшив цiлий окiл, виявився потiм перевдягнутим сiльським парубком, який вдався до цих хитрощiв, щоб здобути свою кохану. Подiбнi твори зарубiжнi упорядники готичноi новели охоче включають у своi антологii.

Близькими до готичних е утопiчнi оповiдання Григорiя Данилевського та Миколи Костомарова.

Галицька готична проза була значно похмурiша за ту, що творилася на великiй Украiнi, а той факт, що оповiдь часто велася вiд першоi особи, надавав цим творам ознаки вiрогiдностi. Інколи галицькi оповiдi вiдзначалися алегоричнiстю i дидактикою та використовувалися як своерiдне повчання, оскiльки творили iх священики. Таким е оповiдання «Нiчний супутник» Івана Наумовича, автора ще кiлькох оповiдань про нечисту силу – «Данило Жужля», «Інклюз», «Казки о дурних чортах», «Фляжка».

Моторошну прозу Галичини ХІХ ст. представляють оповiдання Івана Гавришкевича, Федора Заревича, Євгена Згарського, Івана Левицького, Івана Франка.

Наприкiнцi ХІХ – на початку ХХ столiть твори про чортiв, вiдьом й iншу нечисту силу пишуть Любов Яновська, Степан Васильченко, Федiр Кудринський, Іван Нечуй-Левицький (повiсть «Запорожцi»), Гнат Хоткевич, Одарка Романова, Клим Полiщук.

В той час, як уже в ХХ ст. готична проза на великiй Украiнi йде на спад, а пiд совiтами взагалi занепадае, в Галичинi вона набувае усе ширшоi популярностi.

По вiйнi в дiаспорi готичну прозу творять Софiя Яблонська, Вiра Вовк, Ігор Качуровський, Ярослав Острук, Мирон Левицький, Марiя-Анна Голод, а в Украiнi – Валерiй Шевчук, Володимир Дрозд, Вiктор Волощук та iншi.

Ю. Винничук

Іван Барщевський

Народився 1794 р. у Бiлорусii на Полоччинi в селi Россохи в родинi греко-католицького священика, украiнця Борщевського, який був родом з Холмщини. Освiту отримав у Полоцькiй езуiтськiй академii. Багато подорожував по Бiлорусii та Украiнi, писав вiршi, малював. З початку 1840-х рокiв жив у Петербурзi, де служив у вiйськовому вiдомствi. У справах служби побував у Францii, Англii та Фiнляндii.