Холоднеча. Старі майстри

70-х рокiв: «Forum Stadtpark» («Форум Штадтпарк»), «Grazer Autorenversammlung» (Асоцiацiя письменникiв Граца, що хутко перебереться до столицi), фестиваль авангарду «Steirischer Herbst» («Штирiйська осiнь») з тепер уже сорокарiчною iсторiею, часопис «Manuskripte» («Рукописи»), Всi вони iснують досi i – за браком юних талантiв – згадують про славне лiтературне минуле, про те, «Wie die Grazer auszogen, die Literatur zu erobern» («Про грацьку авантюру – завоювати лiтературу»).

Переживае бум молодий театр.

На хвилi альтернативи двадцятисемирiчний письменник-драматург Вольфганг Бауер стае поп-зiркою, «magic Wolfi». П'ятдесят нiмецькомовних театрiв поставили його п'есу «Magic Afternoon» (низка текстiв Бауера мае англiйськi назви), яка тематизуе проблему творчоi поразки i дiя якоi вiдбуваеться в середовищi молодiжноi гашишно-ледiвськоi суб(поп)культури. Цiлком можливо, що ряснi вкраплення англiйськоi i використання дiалектiв чи соцiолектiв означали спробу втекти вiд нормативного мовлення (B?hnendeutsch), яке панувало насамперед на театральних сценах «вiд Флензбурга до Больцано». Петер Туррiнi пише свою першу i найуспiшнiшу п'есу «Полювання на щурiв», яка iснуе в двох варiантах: дiалектному (1967) i нормативно-нiмецькому (1971). Провокацiя полягала не тiльки в роздяганнi дiйових осiб, i навiть не в стрiляннi в публiку, iдентифiковану зi щурами, i не в загибелi персонажiв, помилково сприйнятих iншими дiйовими особами за щурiв, а насамперед у послiдовнiй демонстративнiй вiдмовi вiд атрибутiв суспiльства необмеженого споживання – це i е фiлософiя i левова частка дii п'еси. «Агресивна шокова драматургiя» Петера Туррiнi i Вольфганга Бауера швидко, однак, перестала цiкавити публiку. Інший австрiець, Петер Гандке, даеться чути скандальним виступом на прiнстонськiй зустрiчi «групи 47» i п'есою «Облаювання публiки» (1965), зверненою до глядачiв. Вона вiдкривае цикл п'ес для проказування (Sprechst?cke). Гандке звертаеться до глядачiв: «Ви мармизи» або «Ви шмаркачi» i т.  д., i навiть якщо це не шокувало так, як драматургiйнi «страшилки» Бауера чи Туррiнi, то все одно тодi це ще була несподiванка. Згодом Гандке вiдходить вiд прямого провокування, надавши перевагу iншим технiкам i свiтоглядним моделям, якi назагал можна окреслити поняттям «модерна iзотерика».[10 - Otto F. Riewoldt. Magic Wolfi oder «They never come back». In: Text + Kritik. Wolfgang Bauer. Heft 59, M?nchen, 1978. – S. 43.